У мого чоловіка є молодший рідний брат. Він давно поїхав з дому, вивчився, став працівником якогось науково-дослідного інституту, живе в місті в своїй однокімнатній квартирі.
Віктору 43 роки, він досі неодружений. Я коли дивлюся на нього, то більш непристосованої до життя людини я не бачила.
Тому ми з чоловіком продовжили с праву справу свекрухи (її не стало 4 роки тому), і як можемо, допомагаємо Віктору.
Ми з чоловіком живемо в селі, маємо велике господарство, і город, 30 сотих. Так що у нас всі продукти свої – від м’яса і яєць до картоплі з помідорами.
Роботи в селі у нас завжди багато, але Віктора ми ніколи не просили нічого робити, бо він, знаєте, з тих інтелігентів, що колорадського жука бачив хіба що на картинці, і як в руках тримати лопату, щоб не зробити собі мозоль, він не уявляє.
Але мені його шкода, тому коли він до нас на вихідні приїжджає, я його і варениками домашніми нагодую, і сумку з продуктами додому йому приготую.
У Віктора дітей немає, наших двох доньок він дуже любить, і я сподівалася, що за нашу турботу брат чоловіка нам віддячить, і колись запише свою однокімнатну квартиру на одну з племінниць.
Але місяців шість тому Віктор нас дуже здивував, він почав жити з якоюсь жінкою. Навіть розписався з нею.
Коли він привіз її вперше до нас додому, я аж присіла, так вона мені не сподобалася.
У цієї Тамари є своя доросла донька, і швидше за все, спільних дітей з Віктором вона не планує.
А оскільки вони тепер офіційно розписані, то на його квартиру нам точно розраховувати не доведеться.
Тому я сказала чоловікові, що більше не буду його брату пакувати сумки, як він до нас приїде.
Продукти нині дуже дорогі, кілограм молодої картоплі 50 гривень. Я краще на базар поїду, продам, і буду мати гроші, і дівчатам нашим таким чином на квартиру збиратиму.
Ще якби хоч Віктор чи його дружина нам допомагали, то це б була інша справа.
А вони навіть не приїдуть жуків позбирати чи квасолю потичити, не кажучи вже про щось серйозніше. То чого я маю їх годувати? Десяток яєць – 60 гривень, домашній кугутик – 400 гривень, а де ще картопля, буряк, і все інше! Я не благодійна організація! За квартиру – то інша справа, а просто так – ну це вже ні!
Можете вважати мене поганою чи меркантильною, але я дію в інтересах своїх дітей.
Чоловік мій любить свого брата, шкодує його, і тому вважає, що ми робимо не по-людськи.
Але я вважаю, що все правильно роблю, ми – дорослі люди, кожен сам за себе!
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.