fbpx

Я сказала чоловікові, що більше не буду його брату пакувати сумки, як він до нас приїде. Продукти нині дуже дорогі, кілограм молодої картоплі 50 гривень. Я краще на базар поїду, продам, і буду мати гроші, і дівчатам нашим таким чином на квартиру збиратиму. Ще якби хоч Віктор чи його дружина нам допомагали, то це б була інша справа, то чого я маю їх годувати

У мого чоловіка є молодший рідний брат. Він давно поїхав з дому, вивчився, став працівником якогось науково-дослідного інституту, живе в місті в своїй однокімнатній квартирі.

Віктору 43 роки, він досі неодружений. Я коли дивлюся на нього, то більш непристосованої до життя людини я не бачила.

Тому ми з чоловіком продовжили с праву справу свекрухи (її не стало 4 роки тому), і як можемо, допомагаємо Віктору.

Ми з чоловіком живемо в селі, маємо велике господарство, і город, 30 сотих. Так що у нас всі продукти свої – від м’яса і яєць до картоплі з помідорами.

Роботи в селі у нас завжди багато, але Віктора ми ніколи не просили нічого робити, бо він, знаєте, з тих інтелігентів, що колорадського жука бачив хіба що на картинці, і як в руках тримати лопату, щоб не зробити собі мозоль, він не уявляє.

Але мені його шкода, тому коли він до нас на вихідні приїжджає, я його і варениками домашніми нагодую, і сумку з продуктами додому йому приготую.

У Віктора дітей немає, наших двох доньок він дуже любить, і я сподівалася, що за нашу турботу брат чоловіка нам віддячить, і колись запише свою однокімнатну квартиру на одну з племінниць.

Але місяців шість тому Віктор нас дуже здивував, він почав жити з якоюсь жінкою. Навіть розписався з нею.

Коли він привіз її вперше до нас додому, я аж присіла, так вона мені не сподобалася.

У цієї Тамари є своя доросла донька, і швидше за все, спільних дітей з Віктором вона не планує.

А оскільки вони тепер офіційно розписані, то на його квартиру нам точно розраховувати не доведеться.

Тому я сказала чоловікові, що більше не буду його брату пакувати сумки, як він до нас приїде.

Продукти нині дуже дорогі, кілограм молодої картоплі 50 гривень. Я краще на базар поїду, продам, і буду мати гроші, і дівчатам нашим таким чином на квартиру збиратиму.

Ще якби хоч Віктор чи його дружина нам допомагали, то це б була інша справа.

А вони навіть не приїдуть жуків позбирати чи квасолю потичити, не кажучи вже про щось серйозніше. То чого я маю їх годувати? Десяток яєць – 60 гривень, домашній кугутик – 400 гривень, а де ще картопля, буряк, і все інше! Я не благодійна організація! За квартиру – то інша справа, а просто так – ну це вже ні!

Можете вважати мене поганою чи меркантильною, але я дію в інтересах своїх дітей.

Чоловік мій любить свого брата, шкодує його, і тому вважає, що ми робимо не по-людськи.

Але я вважаю, що все правильно роблю, ми – дорослі люди, кожен сам за себе!

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page