В Італію на заробітки я поїхала тоді, коли вже діти виросли. Була я там 15 років, а зараз повернулася додому.
Перше, що я зробила – я забрала свою колишню свекруху до себе жити, бо ця жінка, як ніхто, заслуговує на добре ставлення до себе.
Зараз мені 55 років, свекрусі майже 80, я вважаю її своєю другою мамою, хоча розумію, що в таке повірити важко.
Ця жінка дуже підтримала мене, коли її син, мій чоловік, кинув мене з двома дітьми і пішов в чужу сім’ю.
Одружилися ми з чоловіком з великої любові, в обох нічого не було. Жили ми як всі – працювали, дітей народили, дбали про них.
Житла свого не мали, тому трохи помотавшись по знімних квартирах, ми вирішили повернутися в рідне місто чоловіка і жити у свекрухи, вона була не проти.
Ми вже вчотирьох приїхали до свекрухи. Я дуже переживала, що ми її сильно обмежимо, але вона мене обняла і заспокоїла:
«Нічого, все буде добре, якось помістимося», – сказала вона мені.
А потім у мого чоловіка з’явилася інша жінка, він спочатку жив на дві сім’ї, я про це навіть не підозрювала, а потім таки наважився мене кинути, і зробив вибір на користь тієї жінки, у якої було двоє своїх дітей.
Свекруха намагалася якось вплинути на сина, спам’ятати його, але все марно – йому було все одно, там у нього любов.
Чоловік залишив рідних дітей і пішов піклуватися про чужих дітей.
Ми розлучилися, аліментів чоловік мені не платив, бо не мав офіційної роботи, а той мізер, який він мені давав на дітей, не вистачало ні на що.
Свекруха, яка була ошелешена вчинком сина, перший час залишила нас з дітьми жити у себе, і ми практично жили за її рахунок.
Вона не переставала нам допомагати навіть тоді, коли у мене налагодилися справи, я почала непогано заробляти, і з’їхала на знімне житло.
А колишній чоловік жодного разу дітям нічого не приніс, він про нас наче забув.
Але Бог добрий – діти виросли, я поїхала на заробітки, збудувала собі гарний будинок.
Весь цей час, поки я була в Італії, я допомагала не лише дітям, але і свекрусі – і продукти висилала, і гроші.
Жінки-заробітчанки дуже дивувалися тому, що я так про свекруху дбаю, а я їм сказала, що так, як підтримала у важкий час мене ця людина, так не підтримав ніхто!
Вона заслуговує на те, щоб я зараз так про неї піклувалася, тому я ще на заробітках вирішила, що як приїду, то заберу її до себе, бо їй вже важко самій справлятися з роботою по дому.
Я просто ціную цю жінку, за її добре серце. Виявляється, буває і так.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.