Коли я дізналася, що моя подруга потрапила у скрутне становище, я відразу простягнула їй руку допомоги. Але сама подруга розцінила це по-іншому, вона просто почала користуватися моєю допомогою, і коли я вирішила це припинити, то стала для неї дуже недоброю людиною. Отож і роби людям добро після цього.
З Валентиною ми товаришували понад 15 років, ще зі школи. Моїй мамі ніколи не подобалася ця наша дружба, бо Валентина була з не дуже благополучної сім’ї. Мені подругу було шкода, адже батькам було байдуже до неї. Вони воліли проводити час у компанії товаришів по чарці.
Після школи я пішла навчатись до університету, а Валентина пішла працювати. Ми начебто підтримували зв’язок, але якщо раніше ми проводили разом цілий день, то зараз часу вистачало на дзвони кілька разів на тиждень. Кожна мала свої справи і турботи. Але я продовжувала вважати Валентину своєю найкращою подругою.
Потім подруга вийшла заміж і народила дитину. Чоловік був, як висловилася мати, її рівня, але мені здавалося, що це все не має жодного значення, адже спочатку вони жили дуже непогано.
Але після народження дитини чоловік почав прикладатися до чарки. Подруга терпіла, як вона сама казала, заради сім’ї.
Я закінчила університет, влаштувалась на роботу, а Валентина все жила з чоловіком. Щоправда, вже без дитини, бо хтось звернувся до органів опіки, прийшла перевірка, і дитину забрали. Валентина намагалася працювати, казала, що хоче повернути дитину.
Я радила йти від чоловіка, бо бачила, що він тягне її на дно. Переконувала подругу, що вона сама впорається набагато краще. Влаштується на нормальну роботу, зніме квартиру, поверне дитину та нормально житиме.
– А куди я піду? До батьків? У мене зараз немає грошей, щоб винаймати квартиру, – скаржилася подруга. Я розуміла, що це замкнене коло, і подрузі треба допомогти.
Тому я запропонувала Валентині спочатку пожити в мене. Я жила окремо від батьків у бабусиній квартирі, тож могла без проблем покликати подругу до себе.
Я розуміла, що грошей у подруги немає, тому сказала, що вона може брати мій одяг, косметику без проблем. Їжа у холодильнику теж була. Спочатку вона продовжувала працювати в магазині, але її звільнили після того, як її чоловік прийшов до неї з’ясовувати стосунки.
Спочатку вона насправді постійно щось шукала, ходила на співбесіди, але з роботою не клеїлося. Я її не спішила, але з часом помітила, що роботу Валентина шукати перестала. То вона погано почувалася, то їй не передзвонили по співбесіді, то проспала.
Я мовчала кілька тижнів, потім нагадала, що подруга мала інші плани на життя. Вона хотіла розлучитися, змінити роботу, винайняти квартиру, забрати дитину, а натомість всю ніч гуляє, весь день спить. Подруга наче прийшла до тями, принаймні припинилися нічні гулянки. Навіть наче на роботу влаштувалася.
Жити з Валентиною було складно. До порядку у чистоти вона була не привчена, доводилося сто разів повторювати їй одне й те саме. А простіше було зробити самій.
Коли подруга сказала, що влаштувалася на роботу, я подумала, що через пару місяців вона з’їде, але не було. Виявилося, що на жодну роботу вона не влаштувалася. А просто йшла з ранку, потім чекала, коли я піду, і поверталася додому, а перед моїм приходом знову йшла.
Вдома постійно було не прибрано і я сказала подрузі, що так далі тривати не може.
– Я тебе покликала, щоб ти змогла будувати нормальне життя! А ти за майже півроку ні на роботу не влаштувалась, ні з чоловіком не розлучилася, та ти навіть до дитини жодного разу не з’їздила!
– А ти в моє життя не лізь, це не твоя справа, – відповіла мені подруга.
Мене все вже настільки вистачило, що я дала їй тиждень на пошук роботи та переїзд від мене. Сама пішла ночувати до батьків, бо бачити подругу не хотіла. Але її вже наступного дня не було. Вона зібрала свої пожитки, написала на дзеркалі, що вона про мене думає, забрала всі продукти з холодильника.
І зараз вона ходить по всіх знайомих і розповідає, яка я погана.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
