fbpx
Життєві історії
Я приїхала з заробітків додому і відразу повідомила доньці і зятю, що виходжу заміж і планую чоловіка додому привести. Але мене не зрозуміли і не підтримали зовсім

Після майже п’ятнадцяти років закордонних заробітків я нарешті повернулася додому, хочу влаштувати своє особисте життя. Зараз мені 65 років, хоча всі кажуть, що я виглядаю молодша за свій вік.

Працювала я в Італії, спочатку було важко, а потім призвичаїлася. Додому приїжджала щороку влітку у відпустку. У мене є єдина дочка Віра, вона вийшла заміж і залишилася жити з родиною в нашому будинку.

Грошей я їй ніколи не жаліла. Собі відкладала половину місячної платні, а іншу частину завжди відправляла в Україну, ніколи не питала, на що вони ті гроші витрачають. Коли внуки з’явилися, я і цукерки, і подарунки, і іграшки, і одяг – все купувала не шкодуючи грошей.

Зять теж на мене не в образі, коли вони машину захотіли, я без проблем дала майже десять тисяч євро. От чесне слово, ніколи не шкодувала для дітей нічого. Була впевнена, що коли повернуся, мене радо зустрінуть.

В минулому році не стало моєї куми Наталі. Ми багато років дружили родинами. Я приїжджала на сорок днів, бо на пoхорон не могла вирватися. І ось тоді у нас з Михайлом, її чоловіком, відбулася розмова по душам. Він не скаржився, але я бачила, що важко йому дуже. Він з тих чоловіків, які не знають що таке борщ з холодильника собі самому розігріти.

Наталя була дуже хорошою господинею, Михайло завжди ходив у випрасованих сорочках, зранку на нього чекав сніданок, а після роботи – смачна вечеря. Тому коли її не стало, Михайло просто розгубився.

А потім я повернулася на роботу, і ми з ним почали спілкуватися. Майже щовечора Михайло мені телефонував і розповідав як пройшов його день. А я все питала – що він їв сьогодні. Спочатку все було по-дружньому, а потім я і сама не помітила як ми зблизилися. Одним словом, я вирішила, що буду повертатися додому і ми з Михайлом станемо жити разом. Впевнена, що Наталя тільки б зраділа такому рішенню.

Я приїхала додому і відразу повідомила доньці і зятю, що виходжу заміж і планую чоловіка додому привести. Що тут почалося! Мене не зрозуміли і не підтримали, від слова зовсім. Дочка сказала, що в моєму віці не про заміжжя треба думати, бо перед людьми соромно.

Михайлу я ще не говорила, що мої діти проти нашого одруження. Не знаю, що мені робити, негарно все якось вийшло.

Спеціально для ukrainians.today.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page