Син одружився, а мене не покликав.
Я виховувала сина одна, чоловік пішов від мене, коли Артему не було ще й року. Тоді ми з чоловіком розійшлися у поглядах на життя. І я, і чоловік, працювали, добре заробляли на той час. Але чоловік вирішив переїхати в інше місто, там йому запропонували вигідніші умови праці. А я мусила залишитися тут, оскільки крім малої дитини у мене на руках була хвора мама.
Чоловік мене не підтримав, ми розійшлися. Невдовзі мами не стало. Через кілька років від спільних знайомих я почула, що у мого колишнього чоловіка все добре, він ще раз одружився і відкрив власний бізнес. Мене з сином він повністю викреслив зі свого життя.
Поки дитина була малою, я не могла працювати на повну силу, як колись. Тому справи у мене пішли гірше. Садочок, школа, гуртки, постійні лікарняні – все це заважало мені робити повноцінну кар’єру, я поступово перетворилася у мамочку-домогосподарку. Всю себе я присвятила розвитку сина.
Мій син виріс – інститут, робота, і ось дійшла справа до одруження. Свою дівчину Тамару, він довгий час приховував від мене. Знала тільки, що вони зустрічаються. З зайвими питаннями в душу не лізла, думала, прийде час – і сам розкаже.
Якось я прибирала в його кімнаті і натрапила на його переписку – комп’ютер був ввімкнений. Я глянула на екран, і зрозуміла, що син знайшов через соцмережі свого батька.
– Ну і що тут поганого? – скажете ви. – Справді, син знайшов батька, і це чудово. Я теж так подумала, поки не прочитала цю переписку до кінця.
Виявляється, мій колишній чоловік зараз став дуже заможною людиною. Він обіцяв оплатити нашому сину Артему весільну церемонію на кілька людей, закордоном. Вони навіть квитки всім купили: наречені Артем і Тамара, два свідки, і мій колишній чоловік з дружиною і двома дочками. Я гарячково ще разів зо п’ять прочитала список, і зрозуміла, що мене там немає.
Мені стало недобре. Невже мій єдиний син одружиться без мого благословення? Я не можу вам передати, що я тоді відчувала.
Я взяла себе в руки і вирішила подивитися, що буде далі. В глибині душі я, все ж сподівалася, що син оцінить все те, що я робила для нього 25 років. Але мої сподівання виявилися марними. В п’ятницю син зібрав валізу і сказав, що летить у службове відрядження. Повернувся в понеділок, весь щасливий такий і сяючий.
Я ж всі вихідні проревіла, бо добре знала, що зараз відбувається. Я ж все життя мріяла побачити сина біля вівтаря, але мене не удостоїли такої честі.
В понеділок ввечері син прийшов додому з Тамарою, з тортом, і поклали переді мною свідоцтво про шлюб. Поставили перед фактом!
– Ось тобі і маєш… Я заради нього все життя горбатилася, щоб людиною став, собі відмовляла у всьому. А він так зі мною вчинив! Як він міг? Проміняв мене на батькові гроші…
Мені вони оголосили версію, що скромно розписалися, без зайвих очей. А я ж то знаю, без яких, зайвих.
От не знаю, що тепер робити. Мене душить образа на сина. Але я боюся, що якщо я почну робити скандал, то син зробить, як колись його батько – просто поїде від мене. До речі, в тому листуванню якраз йшлося про те, що мій колишній чоловік вже підготував йому непогану посаду на своєму підприємстві.
Якщо син поїде, я не буду бачити ні його, ні майбутніх онуків. Що ж робити, як правильно вчинити?
Передрук заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
