fbpx

Я прошу сина приходити до мене частіше, або нехай невістка хоч приходить – прибере, приготує. Але вони не поспішають до мене. Зате син з дружиною списалися з моїм колишнім чоловіком, той зараз самотній і дуже хоче зійтися зі мною. І ось замість допомоги, вони мене вмовляють зійтися з батьком, з яким я розлучилася багато років тому

Заміж я вийшла в 16 років за чоловіка, якого не любила. Справа в тому, що мене виховувала мачуха, яка мріяла про те, щоб я пошвидше пішла з дому. Жили ми спочатку у свекрухи. Але їй було якось байдуже до нас, вона ще сама думала про те, щоб вийти заміж. А коли настав час мені народжувати, вона взагалі відкритим текстом попросила нас зняти житло і піти, тому що їй треба особисте життя влаштовувати.

Ми так і зробили. Чоловік спочатку був цілком нормальним: хоч і молодий, але хороший батько. За станом здоров’я його не взяли в армію, так що допомога у мене була. Але коли нашому малюкові виповнилося три роки, і я змогла вийти на роботу, чоловіка ніби підмінили! Почалися одні непорозуміння і зради з його боку.

Він сам зраджував, а мене звинувачував в тому, що у мене є інший. Приходив до мене на роботу, влаштовував сцени. Потім дізналася, що у них давно роман, який потім нібито закінчився. І все одно жила з ним і терпіла – нікуди було діватися.

Але потім мій батько розлучився з мачухою, і так як спільних дітей у них немає, вони розміняли квартиру навпіл: по однокімнатній. Вперше я побачила від батька благородний вчинок: він відписав на мене з моєю дитиною квартиру, а сам пішов жити до іншої жінки. Так у мене з’явилося своє житло, коли синові вже було вісім років.

Я розлучилася і пішла від чоловіка. Спочатку він хотів мене повернути, але потім закохався в якусь кралю і вони одружилися. Я потім чула, що він і ту, свою нову дружину, дістав ревнощами і зрадами і вони теж розійшлися. Спільних дітей у них не було.

Так я і стала жити – дім, робота, дитина. Такий спокій був на душі, навіть заміж не хотілося, нікого я для себе не шукала. Син виріс, йому вже за 30 років, закінчив університет, одружився, у нього троє дітей і квартира в кредиті.

А я почала хворіти, часто бігаю по лікарях, кілька разів в лікарні лежала. Прошу сина приходити до мене частіше, або нехай невістка хоч приходить – прибере, приготує.

Але вони не поспішають з допомогою до мене. Зате син з дружиною списалися з моїм колишнім чоловіком, той зараз самотній і дуже хоче зійтися зі мною. І ось замість допомоги від дітей, вони мене вмовляють зійтися з батьком, так нам буде обом легше. І колишній чоловік смс і повідомленнями в соціальних мережах мене дістає: віршики пише, нашу любов згадує, каже, що працює і пенсія велика, проблем з грошима не буде, та й взагалі – ще міцний, здоровий і сильний.

Звичайно, я проти. Сказала синові, що ні за яких умов я не повернуся до його батька. Але він ображається за батька і каже: «Ну тоді і нас не смикай! У батька і гроші є, і він радий за тобою доглядати, а якщо ти відмовляєшся, значить, не потребуєш допомоги. Син мене переконує, що батько дуже змінився, в кращу сторону, мовляв, пора вже забути старе».

Але як я прийму в будинок того, хто мені настільки неприємний? Це ж тепер мені прийдеться щодня його бачити. Як мені синові все це пояснити, щоб він зрозумів?

Фото ілюстративне – bsiter.

You cannot copy content of this page