У 35 років мене кинув чоловік. Ми з ним були разом 8 років, я народила йому сина. Намагалася бути ідеальною дружиною, але він нічого не оцінив, бо з легкістю мене проміняв на іншу.

Після декрету я хотіла виходити на роботу, але чоловік наполіг на тому, що син ще малий, і потрібно, щоб біля нього хтось був, а няню Віктор принципово не хотів брати.

Грошима чоловік нашу сім’ю забезпечував, але його постійно не було вдома. Повертався Віктор з роботи пізно, і навіть не хотів вечеряти, мився і лягав спати. У нас навіть не було часу, щоб поговорити по душам, бо навіть на вихідних він працював.

Коли я з сином гуляла в парку одна, то заздрила тим жінкам, які разом з чоловіками і дітьми прогулювалися, їли морозиво, не поспішаючи про щось собі говорили.

А я наче і мала чоловіка, але постійно була одна.

Чоловік дуже віддалився від мене, став чужим. Я стала підозрювати, що у нього є інша жінка, але доказів у мене не було. Проте, я бачила, що щось не так, жінки таке відчувають добре.

Віктор зберігав ввічливу дистанцію, але жодного погляду лагідного, ніякої теплоти, ми давно спали в окремих кімнатах.

Якось я наважилася з ним поговорити по душах:

– Ми з тобою нікуди не ходимо. Ти весь час затримуєшся. Я вдома завжди в халаті, а там ти спілкуєшся із доглянутими жінками, – кажу. – Поясни, що відбувається? Я перестала тобі подобатися?

– Не перебільшуй, мене все в тобі влаштовує, – спокійно, але байдуже відповів чоловік.

Тільки його поведінка продовжувала залишатися дивною. Повертався пізно, відразу спати йшов в свою кімнату. Ночами я часто плакала від образи. Чоловік намагався мене переконати, що дуже втомлюється на роботі, і тому саме так себе поводить.

А одного разу він сильно затримався. Я не могла заснути – переживала. Прийшов і без пояснень ліг спати. Вранці все прояснилося.

Я прокинулася і побачила, що Віктор збирає речі. Подумала, що у нього чергове відрядження.

– Куди ти їдеш? – запитала я чоловіка.

Віктор, не піднімаючи очей, сухо відповів:

– Вибач, ми розлучаємося. Я йду від тебе.

Я оторопіла від почутого:

– Це жарт якийсь? Куди ти зібрався?

Віктор ще раз вибачився і більше нічого не пояснював. Двері за ним зачинилися. Він зник з мого життя. А я сіла на підлогу і розридалася.

Я не могла зрозуміти, що я не так зробила? Як Віктор міг залишити мене і нашу дитину?

Мені так стало прикро за себе і за сина. Я ж старалася, робила все для сім’ї.

Виплакавшись удосталь, я пішла скаржитися сусідці, вилити душу, так би мовити.

Сусідка мене вислухала, і сказала, що я не перша і не остання.

– Повір, твоєї вини тут немає. Якщо чоловік захоче піти, то обов’язково знайде причину, і втримати його просто неможливо. А ти тепер для себе живи. Знаєш, яка помста в цьому випадку найкраща? Стань щасливою, і він цього не переживе. Чоловіки ж, коли кидають жінок, вірять, що ті без них пропадуть, а ти доведи протилежне!

Хоч я і не знала, як мені це зробити, але взяти себе в руки мені таки довелося, заради сина.

Я влаштувалася на роботу, стала заробляти. Спочатку було важко, але потім поступово все стало налагоджуватися.

Я стала дбати не лише про дитину, але і про себе: змінила зачіску, почала ходити в салони краси, записалася на спортивні тренування.

Мої знайомі мене не впізнавали, жартували, що розлучення пішло мені на користь.

Через кілька років, ми з чоловіком випадково зустрілися в торговому центрі, він не повірив власним очам, дивився на мене так, ніби вперше бачив.

Син не захотів до нього підходити, я його не налаштовувала проти батька, він сам вирішив, що не хоче з ним спілкуватися.

Після цього випадку Віктор почав мені телефонувати, просив зустрітися. Казав, що скучив і за мною, і за нашим сином, і що хоче повернутися в сім’ю. З другою дружиною у них так нічого і не вийшло.

Але я йому відповіла, що двічі в одну річку не ввійдеш…

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

Шановні читачі, запрошуємо переглянути наші історії на Youtube. 

Будемо вдячні, якщо Ви підпишетеся на наш канал.