В Польщу мене покликала мене моя рідна сестра, я вже рік тут живу і працюю, але досі не можу взяти себе в руки, щоб зрозуміти, що мені робити далі.
У мене в Україні було все, і в один момент все це кудись зникло.
Рік тому мій чоловік ні з того, ні з сього подав на розлучення, перекресливши 30 років шлюбу, а наші діти пішли за татом, очевидно тому, що у нього грошей більше.
Якби мені хтось сказав, що я в 50 років залишуся самотньою, я б ніколи не повірила, адже у мене була сім’я – чоловік, діти, дім.
Заміж я вийшла в 18 років, чоловік був на 3 роки старшим за мене. Ми обоє були з одного села, закохалися, одружилися, стали жити, дітки з’явилися – син і дочка.
Треба сказати, що коло свого чоловіка я жила дуже добре, він вмів заробити гроші, тому нас в селі вважали дуже заможними, мені навіть не довелося на роботу ходити.
Весь цей час я була домогосподаркою, ростила наших дітей, дивилася за будинком. І саме це стало моєю головною помилкою, адже я не розвивалася, а смачні борщі, якими я годувала чоловіка, йому швидко проїлися.
До мене часто доходили чутки, що мій чоловік мені зраджує, але я на все закривала очі, адже ночувати він приходить додому, перед Богом і людьми він мій законний чоловік, який мене повністю забезпечує, до мене ставився добре, так що я ніколи не піднімала цієї теми.
Десь в глибині душі я відчувала, що чоловік втратив до мене інтерес, але списувала це на те, що ми занадто довго живемо з ним у шлюбі.
Водночас я чомусь на сто відсотків була впевнена, що чоловік від мене не піде, ну куди, адже нам вже 50, пора про внуків думати.
Але на початку минулого року, в січні, якраз по святах, чоловік прийшов до мене і повідомив, що хоче розлучення.
Я спочатку думала, що це якийсь жарт, але він говорив серйозно.
Все майно, яке у нас було, належало мамі мого чоловіка, тому я по суті залишалася без нічого.
Але чоловік мені дав один з наших будинків, той, що менший, і сказав, що перепише його на мене.
Коли я стала розпитувати його, що сталося, чи у нього є інша, він мені дав дуже банальну, але вичерпну відповідь – він давно мене не любить, тому більше не хоче жити зі мною.
Син і дочка стали на сторону батька, тому що він обом купив по квартирі, а сину ще й недавно BMW подарував, так що діти за це його завжди любили і цінували більше, ніж мене.
Сестра моя давно живе і працює в Польщі, вона зразу сказала, щоб я їхала до неї.
Я так і зробила, але душевного спокою мені це не принесло – я не розумію, як мені тепер жити.
Робота важка, я працюю на заводі, вставати щодня зранку і йти на роботу я не звикла. Проте зараз мушу, бо треба якось на хліб заробляти.
Вже рік минув, а чоловік досі живе сам, нікого собі не знайшов, а якщо і має когось, то це несерйозно, адже офіційно він не оформляє стосунки.
Я ще не перестаю вірити, що він передумає, і ми з ним знову зійдемося, я би дуже цього хотіла.
А сестра каже, щоб я не плекала марних надій, мовляв, чоловік сказав мені все, і свого рішення він уже не змінить, а мені треба сподіватися лише на себе.
Не знаю, що мені робити? Як жити далі?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
Популярні статті
- Зараз моїй мамі 59 років, а татові – 63. Вони ще гарно живуть, працюють, все можуть робити. Але мама щодня мені говорить, що я маю доглядати її на старості років, вони з татом покладаються лише на мене. Хоча в них є ще син, але вони не люблять невістку
- Я повернулася в Україну, продала будинок своєї бабусі, і всі гроші віддала свекрусі. Вона не могла повірити, що після всього, що відбулося між нами, я її пробачила, та ще й допомагаю
- Мені останнім часом син скаржиться постійно на свою дружину, просить, щоб я з нею поговорила, адже вона хоче, щоб він більше заробляв, лише гроші в неї на думці. Я дуже в добрих стосунках зі своїми сватами і невістка завжди слухає мене. Та я з Оксаною не буду говорити, бо знаю добре, що всі родина заздрить мені
- Моя подруга Валентина нещодавно з Італії повернулася, 7 років на заробітках там була. Приїжджала дуже рідко додому, бо сеньйора лежача, зате старанно гроші висилала дітям та чоловікові. Приїхала додому не з порожніми руками, везла гостинців італійських багато та 5 тисяч євро. Подвір’я своє ледве впізнала, але не впізнала чоловіка
- В минулу суботу син приїхав і сказав, що йому треба 6 тисяч гривень на нову куртку. У мене були ці гроші, але я собі хотіла взуття на весну купити. Але переконала себе, що синові треба більше, тому я вирішила дати йому ці гроші, за це попросила прибрати біля хати і скопати грядку. Син сказав, що добре, але навіть не рушив з місця. В результаті я я йому сказала, що якщо він не збирається допомагати, то може не приїжджати