fbpx

Я поїхала в Польщу на роботу, щоб забути все, що зі мною сталося. Рік тому мій чоловік ні з того, ні з сього подав на розлучення, перекресливши 30 років шлюбу, а наші діти пішли за татом, тому що у нього грошей більше

В Польщу мене покликала мене моя рідна сестра, я вже рік тут живу і працюю, але досі не можу взяти себе в руки, щоб зрозуміти, що мені робити далі.

У мене в Україні було все, і в один момент все це кудись зникло.

Рік тому мій чоловік ні з того, ні з сього подав на розлучення, перекресливши 30 років шлюбу, а наші діти пішли за татом, очевидно тому, що у нього грошей більше.

Якби мені хтось сказав, що я в 50 років залишуся самотньою, я б ніколи не повірила, адже у мене була сім’я – чоловік, діти, дім.

Заміж я вийшла в 18 років, чоловік був на 3 роки старшим за мене. Ми обоє були з одного села, закохалися, одружилися, стали жити, дітки з’явилися – син і дочка.

Треба сказати, що коло свого чоловіка я жила дуже добре, він вмів заробити гроші, тому нас в селі вважали дуже заможними, мені навіть не довелося на роботу ходити.

Весь цей час я була домогосподаркою, ростила наших дітей, дивилася за будинком. І саме це стало моєю головною помилкою, адже я не розвивалася, а смачні борщі, якими я годувала чоловіка, йому швидко проїлися.

До мене часто доходили чутки, що мій чоловік мені зраджує, але я на все закривала очі, адже ночувати він приходить додому, перед Богом і людьми він мій законний чоловік, який мене повністю забезпечує, до мене ставився добре, так що я ніколи не піднімала цієї теми.

Десь в глибині душі я відчувала, що чоловік втратив до мене інтерес, але списувала це на те, що ми занадто довго живемо з ним у шлюбі.

Водночас я чомусь на сто відсотків була впевнена, що чоловік від мене не піде, ну куди, адже нам вже 50, пора про внуків думати.

Але на початку минулого року, в січні, якраз по святах, чоловік прийшов до мене і повідомив, що хоче розлучення.

Я спочатку думала, що це якийсь жарт, але він говорив серйозно.

Все майно, яке у нас було, належало мамі мого чоловіка, тому я по суті залишалася без нічого.

Але чоловік мені дав один з наших будинків, той, що менший, і сказав, що перепише його на мене.

Коли я стала розпитувати його, що сталося, чи у нього є інша, він мені дав дуже банальну, але вичерпну відповідь – він давно мене не любить, тому більше не хоче жити зі мною.

Син і дочка стали на сторону батька, тому що він обом купив по квартирі, а сину ще й недавно BMW подарував, так що діти за це його завжди любили і цінували більше, ніж мене.

Сестра моя давно живе і працює в Польщі, вона зразу сказала, щоб я їхала до неї.

Я так і зробила, але душевного спокою мені це не принесло – я не розумію, як мені тепер жити.

Робота важка, я працюю на заводі, вставати щодня зранку і йти на роботу я не звикла. Проте зараз мушу, бо треба якось на хліб заробляти.

Вже рік минув, а чоловік досі живе сам, нікого собі не знайшов, а якщо і має когось, то це несерйозно, адже офіційно він не оформляє стосунки.

Я ще не перестаю вірити, що він передумає, і ми з ним знову зійдемося, я би дуже цього хотіла.

А сестра каже, щоб я не плекала марних надій, мовляв, чоловік сказав мені все, і свого рішення він уже не змінить, а мені треба сподіватися лише на себе.

Не знаю, що мені робити? Як жити далі?

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page