fbpx
Breaking News
18 вeресня — Дeнь прoрока Захарія і святої Єлисавети. Cьогoдні до цих Святих мoляться про наpoдження дiтей і їхнє здoров’я
– Oсь він! Твoя дoля! – Ви й зoвнішністю дyже схoжі, одним словом – парoвані! – не вгaвала Юлька, дuвлячись на мoлодого агpонома, що був сином мiсцевого бaгатого феpмера. Бiльш за всe Марійку непoкоїла дyмка – а що, як паpубок посмiється над її глyxонімими бaтьками? Та буде кpитикувати їxню зoвсім скpомну дoмівку
Нe допoмогли Настині блaгання й синові сльoзи. Йосип зібpав свої пoжитки й відклaнявся з сім’ї. Зустpів нoву пaсію посеpед доpоги. У Лесі автівка зіпсyвалася. Пoтім вона виpішила «виpвати» Йосипа з сім’ї і зpобити з нього бiзнесмена. Чоловік, пpизнався до сина, кoли той пoчав пpацювати в бaнку. Юркові більше пoдобалася пеpспектива жuти з бaгатим бaтьком, тому пpивів туди наpечену, а мaму навіть не пoкликали
Рoман неспoдівано одpужився з oцiєю. Таєю. Та вже чеpез мiсяць після весiлля Роман пpиїхав до Ярослави та блaгав пpощення. – У сeлі ти пoмpeш дуxовно, а кpаса твоя зів’яне. Oдумайся, пoки не пiзно. – Пiзно. Їдь до свoєї дpужини
Сьогoдні до Ольги зaявuлася pідна сестpа з пpопозицією, пpодати кваpтиру і пеpеїхати до неї в сeло. Ольга Микитівна дyже розсеpдилася і вuставила наxабну рoдичку за двеpі, а кваpтиру виpішила пеpеписати сyсідці. Дoчекавшись п’ятої ранку, жiнка взяла тeлефон і набpала нoмер сестpи. – Вірочко, прoбач мене. Я бyла не пpава. Твій Роман мoже пpиїхати за мнoю
Життєві історії
Я покохав іншу жінку, а з тобою, Галю, розлучаюся, – холодно сказав мій батько. Ту розмову я не забуду ніколи… Мені тоді було років сім

Діда Григорія я боявся з раннього дитинства. Будинок у нас на дві частини: в більшій жили тато, мама і я. У прибудові, з невеличкою кімнаткою і крихітною кухнею – дідусь по батьківській лінії. По неділях вся сім’я обов’язково збиралася за загальним столом під час обіду – таке було правило:

– А правила порушувати не можна. Крапка! – говорив Григорій. Джерело

Ту розмову я не забуду ніколи… Мені тоді було років сім.

– Я покохав іншу жінку, а з тобою, Галю, розлучаюся, – холодно сказав мій батько. – Жити ми плануємо тут, в рідній домівці, а ти з Кирилом переберешся до своїх старих.

Мама, нахиливши голову, нічого не говорила, по щоках у неї текли сльози. Дід мовчав, потім вийшов на ганок, зaкуpив, злo сплюнув, погасив цигaрку і повернувся в будинок:

– Галя, – звернувся старий до мами. – Збери його речі. Негайно. Негайно.

– Не зрозумів? – обурився батько. – Це мій дім! Ми з молодою дружиною тут жити будемо.

– У тебе немає більше дома. Можеш йти на всі чотири сторони. Зі своєю молодою дружиною. Я все сказав. Крапка! Ти ж знаєш, що зі мною краще не сперечатися? – старий якось дивно глянув на свого сина.

Погляд його був важкий.

– Знаю! Недарма тебе відьмаком називають! – скрипнув зубами від злості мій татусь.

– Я не відьмак! Я – віщун. Багато знаю і передчуваю, – відрізав холодно Григорій і звернувся до моєї мами: – Галочка, я завжди мріяв про дочку. Не склалося… А ось тепер у мене є дочка. Нічого не бійся. Я завжди буду поруч, – поплескав її по плечу.

Батько поїхав з нашого будинку. Більше я ніколи його не бачив: він одружився і поїхав в ближнє зарубіжжя, а про те, що у нього є батько і син, – забув геть. Що ж, Бог йому суддя… Старий був суворий, суворий, але, як тепер розумію, справедливий. Я ж діда не любив! Варто було прогуляти уроки в школі, а він вже про це знав. І, звичайно ж, карав. Ніде правди діти, діставалося часто.

– Просачкував вчора? – строго питав у мене. – Лупити не буду, я проти цих методів. Відпрацюєш.

Якби ви знали ці відпрацювання! То сусідській бабі бабі Гані паркан пофарбувати, то їй же води наносити, то корову пасти. А потім, ввечері, коли всі пацани в клуб йдуть, загін чистити. А це справа не з приємних! Але не послухатися не можна, старий Григорій не дозволить:

– Існують правила, а їх потрібно виконувати. Я все сказав. Крапка! – дідусь, як завжди, стояв на своєму.

Читайте також:ЧОЛОВІК ЗАЛИШИВ ДРУЖИНУ ТOНУТИ. ЧЕРЕЗ БАГАТО РОКІВ ЇХНЯ ДОЧКА ДІЗНАЛАСЯ – ЧOМУ

Коли мені було років дев’ятнадцять, приятелі запросили на море. Мама була у відрядженні – відпрошуватися немає у кого. Так я наївно вважав. Виїжджати планував рано вранці, а на світанку в моїй кімнаті намалювався дід:

– Кудись зібрався? – тихо запитав він.

– Так. На море. З друзями! – різко відповів я. – А що? Не пустиш, чи що?

– Вгадав. Не пущу. Я все сказав. Крапка!

– Слухай, я вже дорослий! І не тобі вирішувати, їхати мені чи ні! Так що відчепися! – розкричався я на старого.

Схопив зібрану сумку і тільки хотів попрямувати до дверей, як ноги у мене буквально вросли в підлогу.

Не міг і кроку ступити! А Григорій дивився на мене уважним поглядом.

– Тепер ти все зрозумів? Буде так, як я сказав! Ясно ?!

А на наступний день з’ясувалося, що рейсовий автобус, на якому я планував їхати на вокзал, перекuнувся: кілька людей зaгuнуло. Але тоді я ще не пов’язував ці два моменти: заборона діда і aваpію. Зараз розумію: він це передчував і зупинив мене.

Кілька років тому дідусь пoмeр. Чесно кажучи, хоч і соромно, я не особливо сумував: вже дуже складний був у нього характер. Я давно одружений, є прекрасна донька Галинка, названа на честь мами. Минулої зими ми з нею пішли кататися на санках з гірки неподалік від будинку.

На вулиці вже стемніло, а Галинка все не хотіла йти. Зізнатися, я занадто пізно помітив, як дочка перейшла на іншу, більш круту, сторону гірки. Дівчинка лягла животом на санки і поїхала вниз. І раптом до мене дійшло, що санки летять прямо на жваву трасу! Здалеку я бачив, що дочка не могла зупинитися, лежачи на животі. Мені стало страшно! Я кинувся до неї, але відстань занадто велика…

Раптом санки несподівано зупинилися самі по собі. Я підбіг до доньки:

– З тобою все гаразд?

– Так звісно. Тату, а де дідусь?

– Який, дідусь? – я витріщив очі від подиву.

– Ну … він вийшов на дорогу … якось помахав руками … і санки зупинилися … А ще щось сказав, не пам’ятаю що …

Я вирішив, що вона просто фантазує, а ввечері Галя прийшла до нас в кімнату і сказала:

– Я згадала, що казав мені той дідусь: «Не можна тут кататися. Це правило…”

– «А правила потрібно виконувати»? – перепитав я дочку і додав: – «Я все сказав. Крапка”? Він так тобі сказав?

– Так, так і сказав! А ти теж чув? Він такий хороший… Відразу видно, що дуже добрий!

Я зрозумів: це був Григорій, він врятував мою дочку.

А потім задумався: адже завдяки дідові я теж залишився живий. Саме він навчив мене не боятися ніяких труднощів: косити, пиляти і рубати дрова, обрізати дерева, доглядати за садом і городом. Бути самим собою. Нічого в житті не боятися. Спасибі тобі, діду!

Related Post