Оленці було всього чотири роки, коли її мама стала ангелом.
В той день Оленка проспала довше звичайного, оскільки її ніхто не будив. Коли вона прокинулася, в будинку стояла повна тиша. Косі промені сонця намагалися пробитися крізь штори, торкаючись однотонних шпалерів. За матеріалами
Дівчинці стало страшно і, притиснувши до себе пошарпаного іграшкового зайця, в одній піжамі і з скуйовдженим після сну волоссям, вона обережно спустилася з ліжка. Однак, переходячи з кімнати в кімнату, Оленка нікого не знайшла. Тоді Оленка вирішила вийти у двір.
Повільно відкривши вхідні двері, дівчинка побачила згорбившy спину батька, який сидів на ганку. Він почув шум і обернувся:
Оленка, – на виході сказав батько і простягнув дівчинці руку. Оленка подалася вперед, і чоловік посадив її на коліна.
– А де мама?
Батько трохи насупився, стиснув губи і важко зітхнув.
– Вона полетіла.
– А коли вона прилетить додому?
– Мама полетіла назавжди, – Чоловік притиснув дівчинку до себе, злегка похитуючи на колінах.
– Вона більше не любить нас? – Оленка перестала смикати зайця.
– Ну що ти, звичайно, любить. І буде любити. Але тепер вона буде жити в іншому місці.
– Де?
– На небі, – дівчинка слідом за чоловіком стала розглядати білосніжні хмари, які не поспішаючи пропливали повз.
– Тату, небо велике – я не зможу її там знайти.
Чоловік задумався. Потім, підхопивши дівчинку і її зайця, вийшов з двору.
– Я покажу тобі як знайти маму. Тільки пообіцяй слухати уважно.
Оленка мовчки кивнула, міцніше притискаючи до себе іграшку.
Через деякий час батько і дочка підійшли до церкви. Зупинившись перед порогом, чоловік опустив дівчинку босими ногами на землю і перехрестився. Потім дістав з кишені невеличку хустку і пов’язав Оленці на голову, заховавши розпатлане волосся.
Оленка ніколи раніше не була в церкві. Незважаючи на яскраве сонце, що світило зовні, всередині світло здавалося трохи приглушеним.
Батько встав в самому центрі і вказав дівчинці наверх. Оленка стала розглядати малюнки на стелі.
– Бачиш, Оленко, ангели сюди прилітають.
Дівчинка кивнула. Чоловік опустив її на підлогу і пішов.
Повернувшись, він підхопив Оленку на руки і дав маленьку свічку, яку приніс. Батько показав їй місце, де вже горіли інші свічки.
– Оленко, запали свою свічку і постав поруч з іншими так, щоб вона не впала.
Він допоміг їй, і через кілька секунд їх палаюча свіча, полум’я якої злегка погойдувалось від дихання, стояла поруч з іншими.
– Поки горить свічка, ти можеш сказати мамі все, що хочеш. Вона обов’язково тебе почує.
– Як?
– Ангели передадуть їй твої слова.
– Я люблю тебе, мамо, – Оленка подивилася на батька, – тепер вона знає?
– Так.
З того дня минуло багато часу, але і зараз Оленка вірить, що поки горить свічка, мама обов’язково почує її.
Фото ілюстративне, з відкритих джерел
