Я завжди вважала, що виконала свій батьківський обов’язок перед своїми дітьми, адже і сина, і доньку я забезпечила житлом.
Це я бачила як своє основне завдання як мами, тому заради цього я поїхала за кордон, на заробітки в Італію.
Там в мене сильно помінялося світобачення, бо я зрозуміла, що це тільки у нас батьки тягнуть своїх дорослих дітей до старості, а в Італії навпаки – дорослі діти дбають про своїх літніх батьків. Навіть винаймають для них доглядальниць (баданте), таких як я.
Коли я їхала за кордон, мені було 48 років, а зараз 63. Тоді я розлучилася з чоловіком, і не мала де жити, бо ми жили в будинку його мами.
Дочка коли заміж вийшла, вони з зятем захотіли будинок будувати, і я їм допомогла – дала гроші на будівництво.
Потім син одружився, і я йому квартиру двокімнатну подарувала.
Одним словом, я зробила все, що від мене залежить. І сподівалася, чесно кажучи, що діти це оцінять.
Але мушу визнати, що і син, і донька виросли егоїстами, які все, що я їм дала, сприймають як належне.
Переконалася я в цьому, коли приїхала у вересні додому. Я подумала, що зупинюся на цих 3 тижні відпустки у доньки, адже у них є власний будинок.
Донька, начебто, не мала нічого проти, але справжнє своє ставлення до мене вона показала тоді, коли я вже до них приїхала.
По-перше, мені навіть не виділили окрему кімнату (хоча в будинку є кілька вільних кімнат), а постелили на дивані на кухні.
Я промовчала, хоча мені це дуже не сподобалося.
А потім взагалі, сталося таке, від чого я досі не можу прийти до тями – зять практично вигнав мене з дому. Все тому, що я переплутала коробки з кульками для сніданку і котячий корм.
Зять зранку, по інерції, взяв коробку з кульками, щоб зробити собі сніданок, і насипав собі в тарілку котячого корму.
Він був такий злий, що я його таким ще ніколи не бачила.
Ну що тут такого, якщо я коробочки не на свої місця поставила? Невже це настільки велика проблема?
Що найприкріше, донька стала на сторону свого чоловіка, і сказала мені, що я маю бути уважніша.
Я образилася і до сина пішла, так там ще гірше – невістка мені навіть чаю не запропонувала.
В Італію я повернулася швидше, ніж планувала. Залишатися вдома з невдячними дітьми я не бачила сенсу. Я зрозуміла, що коло таких дітей мріяти про забезпечену старість мені не доведеться, самій треба думати про себе.
Буду заробляти собі на квартиру, адже розумію, що в силу того, що я була такою довірливою, і дбала лише про дітей, сама я залишилася без нічого.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
