fbpx

Я подумала, що зупинюся на 3 тижні відпустки у доньки, адже у них є власний будинок. Донька, начебто, не мала нічого проти, але справжнє своє ставлення до мене вона показала тоді, коли я вже до них приїхала. По-перше, мені навіть не виділили окрему кімнату (хоча в будинку є кілька вільних кімнат), а постелили на дивані на кухні. Я промовчала, хоча мені це дуже не сподобалося. А потім взагалі, сталося таке, від чого я досі не можу прийти до тями – зять практично вигнав мене з дому

Я завжди вважала, що виконала свій батьківський обов’язок перед своїми дітьми, адже і сина, і доньку я забезпечила житлом.

Це я бачила як своє основне завдання як мами, тому заради цього я поїхала за кордон, на заробітки в Італію.

Там в мене сильно помінялося світобачення, бо я зрозуміла, що це тільки у нас батьки тягнуть своїх дорослих дітей до старості, а в Італії навпаки – дорослі діти дбають про своїх літніх батьків. Навіть винаймають для них доглядальниць (баданте), таких як я.

Коли я їхала за кордон, мені було 48 років, а зараз 63. Тоді я розлучилася з чоловіком, і не мала де жити, бо ми жили в будинку його мами.

Дочка коли заміж вийшла, вони з зятем захотіли будинок будувати, і я їм допомогла – дала гроші на будівництво.

Потім син одружився, і я йому квартиру двокімнатну подарувала.

Одним словом, я зробила все, що від мене залежить. І сподівалася, чесно кажучи, що діти це оцінять.

Але мушу визнати, що і син, і донька виросли егоїстами, які все, що я їм дала, сприймають як належне.

Переконалася я в цьому, коли приїхала у вересні додому. Я подумала, що зупинюся на цих 3 тижні відпустки у доньки, адже у них є власний будинок.

Донька, начебто, не мала нічого проти, але справжнє своє ставлення до мене вона показала тоді, коли я вже до них приїхала.

По-перше, мені навіть не виділили окрему кімнату (хоча в будинку є кілька вільних кімнат), а постелили на дивані на кухні.

Я промовчала, хоча мені це дуже не сподобалося.

А потім взагалі, сталося таке, від чого я досі не можу прийти до тями – зять практично вигнав мене з дому. Все тому, що я переплутала коробки з кульками для сніданку і котячий корм.

Зять зранку, по інерції, взяв коробку з кульками, щоб зробити собі сніданок, і насипав собі в тарілку котячого корму.

Він був такий злий, що я його таким ще ніколи не бачила.

Ну що тут такого, якщо я коробочки не на свої місця поставила? Невже це настільки велика проблема?

Що найприкріше, донька стала на сторону свого чоловіка, і сказала мені, що я маю бути уважніша.

Я образилася і до сина пішла, так там ще гірше – невістка мені навіть чаю не запропонувала.

В Італію я повернулася швидше, ніж планувала. Залишатися вдома з невдячними дітьми я не бачила сенсу. Я зрозуміла, що коло таких дітей мріяти про забезпечену старість мені не доведеться, самій треба думати про себе.

Буду заробляти собі на квартиру, адже розумію, що в силу того, що я була такою довірливою, і дбала лише про дітей, сама я залишилася без нічого.

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page