fbpx
Життєві історії
Я подумала, що діти не будуть проти, якщо я приїду не одна, а з своїм італійцем. На перший Святвечір ми пішли до старшої доньки, а на другий – до молодшої. Обидві мої доньки накрили гарно столи, згідно з нашими традиціями, хотіли приємно здивувати гостя. Тільки от ефект вийшов зворотній – Альберто розцінив це як марнотратсво, і сказав, що ми не вміємо цінувати гроші

Я вже 12 років живу в Римі з італійцем, але він жодного разу не був в Україні.

А в цьому році Альберто просто настояв на тому, що хоче зі мною їхати, каже, що хвилюється за мене, тому не хоче саму відпускати, та й хотів своїми очима подивитися на те, що у нас відбувається.

Мені 54 роки, в Італії я вже 17 років, спочатку працювала баданте, доглядала одну літню італійку, і так познайомилася з Альберто, який був її сусідом.

Він кілька років приділяв мені знаки уваги, а коли бабусі не стало, і мені треба було з’їжджати звідти і шукати нове місце роботи, Альберто забрав мене до себе жити.

Роботу я згодом знайшла, але на фісу він мене уже не пустив.

Зараз у мене є сім’я, літня пара, я приходжу до них зранку і сиджу до обіду, купую їм спезу, приношу додому все, що їм потрібно, гуляю з ними, прибираю, готую, ну і все, що треба, роблю, але після обіду я вже вдома.

Треба сказати, що заробляю я зараз дуже добре, навіть більше, ніж коли я цілодобово сиділа на фісі.

З Альберто ми живемо дуже добре, напевно, мені пощастило, що я його зустріла.

Він давно розлучений, від першого шлюбу у нього є дорослий син.

Офіційно він зі мною не одружився, але живу я в нього, ні за що не плачу, їжу він теж купує за свої гроші, також він мене одягає, завжди дарує дорогі подарунки.

Ми з ним багато подорожуємо, ходимо гуляти, і що не маловажно, він мене завжди підтримує.

Оскільки в Італії я практично нічого на себе не витрачаю, то майже всю зарплату я відправляю в Україну двом своїм дочкам.

Вони обидві одружені, вже двом я допомогла збудувати будинки, але зяті теж трохи вкладалися.

Альберто добре знав і моїх дочок, і зятів, і внуків, бо я щодня з ними говорю по відеозв’язку.

Так що я подумала, що діти не будуть проти, якщо я приїду не одна, як завжди, а цього разу – з Альберто.

На перший Святвечір ми пішли до старшої доньки, а на другий – до молодшої.

Обидві мої доньки накрили гарно столи, згідно з нашими традиціями, хотіли приємно здивувати гостя.

Тільки от ефект вийшов зворотній – Альберто розцінив це як марнотратсво, і сказав, що ми не вміємо цінувати гроші.

Не сподобалося йому і те, що в обох моїх дочок він побачив iPhone останньої моделі, він розумів, що самі вони на такі гаджети не заробили, і що куплено все за мої гроші.

Зять приїхав на новій машині Toyota, що теж збентежило Альберто, у нас теж є машина, але значно старіша.

Одним словом, подивився мій італієць на все це, і був вельми здивований.

Коли ми поверталися додому, він мені в докір сказав, що не можна все так до копійки в дітей вкладати, вони самі мають заробити собі і на телефон, і на машину, і на житло.

А потім запитав мене, чи я подумала про свою старість, де я буду жити, коли повернуся?

Тепер, після цих слів, вже і я задумалася, виходить, що він зі мною жити не збирається, чи як?

Одним словом, не треба було мені його везти додому, щоб він бачив, як ми живемо.

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page