З Вікторією ми познайомилися на вечірці у наших спільних знайомих. На той час я був переконаний, що не хочу одружуватися. Був гарний вечір і тут дзвінок у двері. Мій друг зайшов у кімнату з дівчиною, представив її, сказав, що це подруга його дружини, вони працюють разом. Її звали Віка.
З першого погляду я зрозумів, що закохався. Ми почали зустрічатися. Так проходив день за днем, місяць за місяцем, Віка переїхала до мене, закінчила університет, у неї стало більше вільного часу. У нас все було чудово в усіх відношеннях, може, мені так тільки здавалося. Вона працювала на той момент в лікарні.
Через три роки, ми вирішили одружитися. Стояло питання, купити квартиру чи зіграти шикарне весілля. Віка, звичайно ж, вибрала другий варіант. Сказала, що переїдемо до її мами, там велика трикімнатна квартира, і до того ж мама згодна. А тут ще така новина, моя Вікторія чекає дитину. Я від радості, що у нас буде малюк, погодився на все.
Ми зіграли весілля, у нас народилася дочка Христинка. Я не міг натішитися своєму щастю. Робив все для сім’ї, пішов ще на одну роботу, тільки щоб у моїх дівчат все було.
Через три роки, Віка вирішила вийти на роботу в відділення. Я був проти, але вона наполягла, сказавши, що їй набрид побут. Донька пішла в дитячий садок, я продовжував працювати.
Я знав, що в житті не завжди буде свято, але намагався зробити, нехай не свято, але завжди щось хороше для своїх улюблених дівчаток.
Минали дні, мені довелося піти з однієї роботи, так як Віка працювала через добу. Виховання дочки лягло на мене, я в садок і з садка, я на прогулянку, я по магазинам. Разом з нашою мамою ми відпочивали дуже рідко. Я шкодував дружину, так як вона дуже втомлювалася на роботі.
Так проходили роки, доньці виповнилося десять років. Ми з дочкою їздили на різні розваги, вдома готували вечерю і завжди чекали маму з роботи. Я почав помічати, що Віка якось змінилася, стала холодно ставитися до мене і навіть до дочки. Я все списував на роботу. Але в цей момент наші друзі почали говорити, що бачили, і не один раз, мою дружину з якимось хлопцем.
Я поговорив з нею, вона все заперечувала, сказала, що у неї немає часу на цю нісенітницю, вона багато працює і щоб я відстав. Все було сказано в такій формі, що я задумався. Віка почала часто затримуватися на роботі, пояснювала це тим, що багато пацієнтів, не вистачає працівників. Я вірив, так як любив її.
Одного разу Віка прийшла з роботи і зізналася, що у неї давно є інший чоловік, що вона не може жити зі мною в одній квартирі, що про це дізналася дружина цього чоловіка. Тепер вона не знає, що робити.
Я був ошелешений, мене наче осінило, так це правда. Я, зробивши паузу, сказав, що терпіти такого ставлення не буду, ми розлучаємося. Дочку я забираю з собою, так як вона їй не потрібна, тому що Віка не займалася її вихованням ніколи.
На наступний день, я з’їхав в іншу квартиру. Христинці сказав, що вона поїде зі мною. На її запитання «Чому так?». Я сказав: «Підростеш, все тобі розповім». Але, на мій жаль, дочка сказала, що нікуди не поїде, а залишиться з мамою.
Я зовсім заплутався. Дочці не можу розповісти, як підло її мати зі мною поступила.
Що мені робити, як правильно себе вести в такій ситуації? Жити без дочки, не бачити її кожен день я не зможу. Пробачити дружину теж не зможу… А так все гарно починалося.
Фото ілюстративне – lubov-semya.
