Я підійшла до кухні і почула розмову свекрухи з чоловіком. Я зрозуміла, що в неї проблеми з дочкою та зятем і вона просить, щоб чоловік забрав її жити до нас. Я швиденько відправила чоловікові повідомлення, щоб він знав, що на нього чекає, якщо він не зробить, як я йому кажу
– Жити з ними неможливо. Все їм не так. У своїй же квартирі більше не господиня. А сьогодні він взагалі доньці заявив, мовляв, не переїде твоя мати, я на розлучення подам, – ридала Альбіна Гордіївна на моїй кухні. – А якщо він її кине, як вона одна онуків ростити буде? Нікому я не потрібна на старості років. Жила для вас , здоpoв’я посадила. А неpвів скільки ви з сестрою мені перемотали? А зараз все: «Мама ми виросли, піди»? За матеріалами
Так, з зятем моїй свекрусі не дуже пощастило. Хлопчик з багатої сім’ї, кидає гроші наліво і направо, спочатку був гордістю Альбіни Гордіївни:
– Дочка моя чоловіка знайшла, не рівня цій твоїй! – гордо заявляла вона моєму чоловікові.
І весілля красиве зіграли, і на дитину чекають. Тільки ось тато зятя закохався і пішов до молодої дівчини, забувши про дружину і сина. Але не забувши при цьому заблокувати їхні рахунки. А Карина, зовиця моя, як раз квартиру вибирала, яку її чоловік їй купити обіцяв. Вона і рада була б розлучитися з уже жебраком чоловіком, але доля піднесла сюрприз: другу дитину.
Працювати зять не вміє. Раніше він протирав штанці в татковою компанії. Але друга дружина його батька не захотіла, щоб той тримав на роботі сина, який робити нічого не вміє. І став золотий хлопчик роботу шукати. Та щоб зарплата була велика і щоб робити нічого не треба було. Третій рік шукає. І весь цей час він з дружиною і двома дітьми сидять на шиї у моєї свекрухи.
– Антоне, а навіщо з дружиною радитися? Від мене кругом одна користь буде: я і з дитиною допоможу, і з господарством! Я впевнена – вона погодиться! А краще, покажи дружині, хто господар в хаті – постав її перед фактом, що я буду жити з вами! – стогнала свекруха у нас з чоловіком на кухні.
Так, мене там не було. Я стояла під дверима і підслуховувала. Вірніше – стояла під дверима власної кухні, це ж не заборонено? А то, що розмову почула – так тихіше говорити треба, якщо не хочеш бути почутим. З дитиною вона допоможе, як же! Вона до цих пір запам’ятати не може, як нашу дочку звати. А тут допомагати вона зібралася! А з господарством? Знаєте як вона допомагати буде?
– Хто стільки солі кладе? А, ти просто закохалася! Так і знала, що ти моєму Антонові зраджуєш!
– Це що? Вчорашній суп? Очманіла зовсім? Я тобі що казала: суп повинен варитися кожен день! Ну і що, що працюєш? Вставай в 4 ранку і до плити!
– Антоне, я тобі голубців принесла! А це що у вас таке? Що за роли? Ану виплюнь швидко! Знала б, раніше прийшла, з’їж голубчика! Зовсім дружина тебе не годує!
Квартиру ми з чоловіком брали навпіл. Мою половину внесли батьки, свою половину Антон взяв в кредит. І платить він її сам. І я вважаю, що це справедливо. Адже в разі розлучення, квартиру ми навпіл поділимо? Значить і оплатити її повинні порівну, щоб нікому образливо не було. На погашення кредиту у чоловіка йде велика частина його зарплати. Плюс він платить за дитсадок. Все інше з мене. Нам так зручно, ми так вирішили.
Так ось, в зв’язку з розподілом нашого бюджету, ситуація виходить наступна: якщо чоловік вирішить залишити свою маму у нас додому, то і жити вони будуть удвох на половині квартири, що належить чоловікові. Харчуватися вони теж будуть окремо. А ще я подам на аліменти. Адже ми в рівній мірі повинні забезпечувати дитину? Саме це я і написала чоловікові. І відправила повідомлення, щоб зайшов і прочитав. Знаючи чоловіка, умовлянь він би не зрозумів. А так – його кредит плюс аліменти з однієї зарплати платити йому буде важко.
– Мамо, я зараз!
О, чоловік прочитав повідомлення і рушив на розбирання.
– Золотце, а що це? – чоловік тицьнув мені під ніс екран свого смартфона з моїм повідомленням.
– Твої перспективи. А раптом ти погодишся на вмовляння матері? – знизала плечима я.
– У родині так не робиться! У мами дійсно важка ситуація! – почав закипати чоловік.
– Важка? Їй просто треба дати стусана донечці та зятю! Або що, вона їх до старості годувати зібралася? Або не годувати і грошей не давати. Миттю з роботою заворушиться. І в продавці-консультанти, і в менеджери відразу підуть, як миленькі! Мені все одно, що відбувається у твоєї матері вдома. Але тут вона жити не буде і крапка! – розлютилася я.
– Мамо? Ти давно тут?
Я обернулася. Альбіна Гордіївна стояла позаду мене. За її щоках текли сльoзи. Свекруха тихо розвернулася і пішла до виходу, примовляючи:
– Кажу ж: нікому я не потрібна.
Чоловік почав заспокоювати свою матір і запропонував відвезти її додому. Наївний у мене все-таки чоловік. Навіть я вже не звертаю уваги на свекрушині крокодилячі сльози. А він все вірить. Так, десь в глибині душі мені її шкода. Але себе, в разі її переїзду до нас, мені шкода більше. Зрештою, вона сама посадила до себе на шию дочку із зятем, нехай сама і розбирається там з ними у себе вдома.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
