fbpx
Життєві історії
Я обіцяла на нашому весіллі бути вірною в здоров’ї і хвоpoбі. Прийшов час виконати обіцянку.

Сповідь дружини, яка зрозуміла як цінувати свого чоловіка: п’ять місяців тому у мого Миколи стався обширний iнcyльт.

“Дорогі жінки, у мене виникло бажання поділиться з вами своїми жіночими переживаннями.

П’ять місяців тому у мого чоловіка Миколи стався обширний iнcyльт з ускладненнями на очі.

За п’ять місяців в лікapні він втратив м’язову масу настільки, що не може стояти на ногах. Очі відновлюються, але поки в очах двоїться. Лікарі сказали, що все відновиться. Просто потрібен час.

Я чекаю з нетерпінням, коли мій чоловік видужає, але цей час очікування став особливим періодом для мене.

Сьогодні я їду з Миколою на перевірку до лікаря і багато думаю.

Думаю про те, як все було до цього і як зараз. Життя змінилося за одну добу.

Звичайно, мені не вистачає мого колишнього чоловіка. Адже те, що було звичайною справою – чоловік поруч, займається своїми звичними справами, тепер стало для мене мрією.

Читайте також: 7 неймовірних фактів про невидимий зв’язок між матір’ю і сином

Наприклад, вже півроку мій чоловік не керує автомобілем, це роблю я, адже, це було звичайною його справою.

Пам’ятаю, як іноді бурчала: «Чому туди повернув», дорікала: «Не гальмуй так різко…».

Думаю, як же це було нерозумно. Коли мій чоловік знову сяде за кермо, це буде справжнім святом для мене.

Адже зараз я сама їжджу за товарами, відводжу і забираю дітей, вожу чоловіка до лікаря… Все сама і сама.

Микола їде зі мною і мовчить. Або спить. Так як він вживає сильні ліки, його розум, як в тумані.

Ми не можемо просто взяти і поспілкуватися як раніше. А це було так просто, так зазвичай. Зараз ми багато мовчимо…

Дивлюся я на жінок і думаю: «От би вони цінували кожну хвилинку, підтримували свого чоловіка більше, дивилися б на нього з захопленням, просто за те, що він сидить за кермом і везе».

Нібито нічого особливого, але якщо це різко забрати, ти тільки тоді розумієш, що втратила. Мені також доводиться робити самостійно все: виплати, оренда, адже на мені лежить весь тягар відповідальності за сім’ю, який завжди був на чоловікові.

Елементарно, не помічалося, яка була важлива робота чоловіка в дрібницях – просто прикрутити щось, прибити цвях, підняти важку річ.

Так, ми жінки все можемо самі, але ми не помічаємо, як все це просимо робити чоловіка. І глибоко в серці ми відчуваємо себе жінками, тому що за нами доглядають і нам допомагають.

Мені складно, незвично, дивно без плеча мого коханого. Мій чоловік живий, він одужає. Все буде добре, але поки складно.

Я усвідомила, як багато чоловік значить. Яка величезна це цінність і сила. Зараз прийшов час служити чоловікові.

Завжди чекала, що чоловік віддає, а тепер вчуся робити і віддавати сама.

Я йому кажу компліменти, підбадьорюю, за нього молюся, приношу йому все, що потрібно, накриваю його, купаю, одягаю.

Найзворушливіша частина мого служіння чоловікові, коли я мию і витираю йому ноги, на колінах, перед інвaлідним візком.

Моє серце кожного разу приходить в повне смирення. Я вчуся терпінню, коли повільно одягаю його, коли він повільно встає з моєю підтримкою, повільно сідає і чистить зуби.

У цей момент весь світ зупиняється. Тільки я і мій чоловік. Приділяю йому всю увагу. Але ж так повинно бути в звичайному житті, не лише коли хворієш.

Коли ви останній раз мили чоловікові ноги?

Ви скажете: «Та ну його, ще й ноги мити, нехай він спочатку до мене ставиться нормально, нехай цінує мене більше!».

Я теж так вважала. Але що може бути прекрасніше – послужити коханому чоловікові фізично, духовно, душевно.

Тільки б він був здоровий. І жив.

Тепер я зрозуміла мою частину як дружини – визнати, приділити увагу, підкріпити, поправити ковдру, обійняти, молитися.

Я йому потрібна зараз як ніколи ще. Я його ноги, його руки, його очі, його мова. Він не може зараз без мене, ніяк.

Сподіваюся, я отримала такий урок, що коли він буде повністю здоровий, я не поміняю свого служіння і буду так само допомагати, так само служити.

Так хотілося б донести цю думку до примхливих жінок, до тих, які тільки вимагають, але не служать.

Зараз я спостерігаю за парами. І повірте, найдивніше для мене зараз бачити дружин, які не цінують чоловіків. Знала б ти, яка коштовність поруч з тобою, ти б так себе не вела!

Ми – жінки, часто думаємо, що тільки ми коштовності, а чоловік так, додаток до коштовності. Ми – принцеси, а чоловіки – слуги.

Це привілей мати чоловіка, бути сім’єю, бачити, як ростуть діти.

Я обіцяла на нашому весіллі бути вірною в здоров’ї і хвоpoбі. Прийшов час виконати обіцянку.

Бути вірною в хворобі – значить якщо потрібно, то стати його руками, ногами, опорою, коли опори немає.

Це означає, коли ти сильно втомилася, а він не може сам щось зробити, ти встаєш і робиш це за нього. З любов’ю, з терпінням.

Це коли він не може за себе постояти, коли не може за себе сказати, ти говориш не як за себе, а як за нього. Так як би він за себе сказав. Як би він себе захистив.

Бути вірною. Без нарікань, без жалю до себе.

Читайте також: ОДРУЖУВАТИСЯ В УКРАЇНІ МОЖНА БУДЕ ЛИШЕ ЗА ОДНІЄЇ УМОВИ: В РАДІ ПРИЙНЯЛИ НОВИЙ ЗАКОН

Джерело

Related Post

facebook