fbpx

Я ніколи не працювала, бо все життя присвятила чоловікові і доньці, тому зараз навіть пенсії не маю. В свої майже 60 років я захотіла піти від чоловіка і попросила доньку мене в цьому підтримати, але вона зрадила мене і стала на сторону свого батька

В 58 років я надумала розлучатися. Взагалі, про розлучення я думала вже багато років, просто мені не було куди йти від чоловіка. Терпіла заради доньки майже тридцять років. А тепер, коли вона виросла, вона не хоче мене підтримати.

Я ж її ростила, всю душу вклала в неї. Не розлучалася, щоб у неї було нормальне життя: велика квартира, своя кімната, поїздки і так далі. З чоловіком себе щасливою я не відчувала, він мене все життя не помічав, в гріш не ставив. Мені подруга говорила – йди! Але я знала, що піти з гордо піднятою головою в злидні не маю права, у мене дитина.

От пішла б я, і що? З великого міста мені б довелося повертатися в своє маленьке провінційне містечко, у мене мама там жила. Лишитися в місті – я б удвох з донькою не потягнула. Тому єдиним виходом було повертатися в мамину двокімнатну хрущовку, де, крім моєї мами, жив ще брат з сім’єю.

Я давно вирішила, що цей варіант мені не підходить, тому прийняла рішення терпіти.

В принципі, «терпіти чоловіка» було не так і складно, я навіть якось пристосувалася. Чоловік усе життя був трудоголіком, з ранку до вечора сидів на роботі, ще й у вихідні туди їздив, вдома бував мало. Але коли приходив додому вимагав, щоб скрізь був порядок, на кухні чекала гаряча їжа, обов’язково який-небудь салат, суп і друге.

Щоб одяг був чистим, постільна білизна – випрасувана. Ну, ще у нього було кілька специфічних пунктиків – щоб дверцята шаф були щільно закриті, наприклад, на підвіконні нічого не стояло, чай був завжди тільки свіжозаварений, і завжди фоном потихеньку грало радіо.

Якщо щось було не по його, він годинами міг нити і читати мені нотації.

Втім, всі його вимоги неважко було забезпечити, адже я не працювала, а сидіти годинами в інтернеті в ті роки було ще не прийнято. Тому я більшу частину дня чесно займалася будинком і побутом, а також дочкою. І білизну прасувала, і супи варила, і салати робила, а вечорами включала радіо, щоб заспокоїти чоловіка.

І дочку я виховувала не так, як нинішні матусі, сидять на майданчику носом в телефон, а сумлінно: багато розмовляла, читала, грала в ляльки, ліпила і малювала, водила в театр, намагалася розвивати. Дочка моя завжди виглядала доглянутою, акуратною і зі смаком одягненою.

Гроші на ведення домашнього господарства і на дитину мені видавав чоловік. І давав, треба сказати, цілком нормальні суми. Я завжди сама займалася покупками всього необхідного.

Чоловік особливо звіту по грошах не вимагав, проте частенько бурчав, що витрачають вони якось забагато. Втім, він завжди через щось бурчав, постійно був чимось незадоволений. За роки я навчилася не звертати на це уваги. Не за гроші б бурчав, так за дощ за вікном. Так що я слухала, кивала, підтакувала в потрібних місцях і думала про своє.

А гроші я відкладала потихеньку. Чоловікові нічого не говорила, він і не знає. Ну а що такого? Мала право, я вважаю. Відкладала те, що змогла заощадити, плюс подарунки мені якісь дарували, їх я теж в коробочку клала. Кілька разів Павло нас з Маринкою на море відправляв удвох, я і там економила.

Ну і на дрібниці я теж зайвого не витрачала. Десь куплю дешевше, ніж йому скажу, десь біля плити постою довше. Знижки відстежувала, акції всякі, розпродажі. Кілька разів валюту купила дуже вдало, плюс гроші завжди у мене під відсотки лежали. У підсумку за останні двадцять років я зібрала кругленьку суму грошей.

І вирішила я з Павлом розлучатися, адже більше нічого мене з ним не тримає. Дочка доросла, вивчилася, працює, живе окремо. Місію свою я виконала, пора і про себе подумати. Порахувала, подивилася, грошей у мене досить, плюс Павло, я думаю, після розлучення щось повинен буде дати.

Дачу ми, наприклад, в шлюбі купували, машину теж, значить, і там і там половина моя. Куплю дві однокімнатні в новобудові, в одній буду жити, іншу здавати. З урахуванням дачі і машини мало б вистачити.

Зізнаватися чоловікові в тому, що я таємно від нього відкладала гроші, я не хочу, тому що їх доведеться ділити. Треба сказати, справи у чоловіка зараз йдуть далеко не так добре, як в молодості. Не голодує, але вільних грошей у нього, судячи з усього, немає, живе від зарплати до зарплати. Для нього зараз ця сума, що у мене на рахунку, буде як ніколи, до речі. Особливо коли Павло почує про розлучення.

Добре подумавши, я вирішила: одну квартиру куплю на дочку, ще до розлучення. Начебто я до неї ніякого відношення не маю, скажімо, Марина взяла її в кредит, щоб здавати. Потім вона мені її поверне потихеньку. А другу квартиру буду випрошувати у чоловіка. Скажу, продавай дачу, купуй мені хоч якесь житло, за те, що я все життя тобі прислуговувала, треба ж мені десь жити.

Але донька мене дуже здивувала – вона мені відмовила, ставши на сторону батька! Я, каже, не хочу брати участь у твоїх не зовсім гарних справах.

Такого я від неї не чекала, адже у Марини з батьком ніколи не було якихось особливо теплих стосунків. Він ніколи не займався дочкою, в дитинстві вся участь у вихованні зводилася до перевірки щоденника і все. Доньку виховувала практично я одна, тому я не сумнівалася, що дочка буде на моєму боці.

Правда, в останні роки батько, ні слова не кажучи, оплатив Марині освіту, допоміг влаштуватися на хорошу роботу, віддав свою спадкову квартиру для життя – словом, упакував дочку по повній.

Тепер Марина вважає, що я маю поступити по-чесному, показати батькові свої накопичення, і так, в разі розлучення розділити їх навпіл. В такому випадку на однокімнатну квартиру для життя мені ледве вистачить, а жити на що? На пенсію я собі не заробила.

Що ж тепер виходить – чоловік залишається один в нашій трикімнатній квартирі, я до неї відношення не маю, дочка – в його однокімнатній. А мені що, віддати свої гроші і під міст йти? А жити я на що буду, на пенсію я не заробила з ними!

Та й навіть в своє рідне містечко я вже поїхати не можу, там уже ні мами, ні квартири.

От що мені робити? Як донька могла мене так зрадити? Я ж для неї в свій час все робила, а вона зараз зіпсувала всі мої плани.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page