– Оце так ми зустрілися, називається, зі своїми старими друзями в той день, поспілкувалися так! – сумно розповідає 40-річна Тамара. – Після цієї зустрічі не розмовляємо з чоловіком вже десь тиждень, здається. Уявляєш, що він мені сказав? Я ніколи не очікувала, що колись почую такі слова від свого чоловіка. У всіх, каже, дружини як дружини, на них глянути мило, а ти одна у мене – ніхто. Всі працюють нарівні зі своїми чоловіками, в бюджет сімейний якусь копійку несуть, чоловікам легше. Одна – і бухгалтерії давно працює, інша – свій магазин має вже не один рік, третя на держслужбі гарну кар’єру зробила. У Івана Чорногуза троє дітей, молодшому трьох років немає ще, і то дружина його вже на роботу вийшла, викладає в технікумі. Крім мене, жодної домогосподарки більше немає.
У шлюбі Тамара вже більше 20 років, у них з чоловіком двоє дітей-школярів, старший уже випускник, а дочка – в п’ятому класі навчається.
Перед першим декретом Тома трохи таки працювала, заробляла добре. Коли синові виповнилося вже три роки, він пішов в садочок, а молода мати зробила спробу вийти в офіс. Пропрацювала, точніше, просиділа на лікарняних рівно 5 місяців і пішла – після серйозної розмови з начальством, яке, зрозуміло, було дуже невдоволено такою працівницею. Чоловік тоді сам сказав їй, щоб вона звільнялася, бо дитина дорожче за все на світі.
Ось відтоді Тамара так і працює лише вдома – вже п’ятнадцятий рік. Народила доньку, одного за іншим відправила дітей в школу. Готує, прибирає, возить по секціях та гуртках, знає, коли у кого контрольна з математики і репетитор з фізики, старається все встигати в батьківських комітетах, прасувати блузки та сорочки, готується до випускного і вступного, все робить вдома, все – та хіба мало справ у неї.
– Чоловік взагалі був дуже за те, щоб я сиділа вдома! – продовжує оповідь Тамара. – Щоб все було чисто вдома, приготовлено, сорочки випрані і випрасувані, дитина здорова і розвинена – а найголовніше, щоб від нього, від батька сімейства, нічого не було потрібно в плані допомоги по господарству. Максимум – почитати дитині казку перед сном на вихідних. Сам мені говорив прямим текстом – сиди вдома, на тобі весь будинок!
– Так нагадай йому тепер, що він так говорив тобі тоді сам!
– Я йому нагадувала! А він мені заявляє, що так не говорив, а якщо щось і було сказано, то я просто неправильно зрозуміла його тоді, сама собі щось там ще додумала, слова його вивернула навиворіт і суть повністю змінила! – зітхає сумно Вікторія. – Він, виявляється, з самого початку був за те, щоб я працювала, розвивалася, робила кар’єру, уявляєш? Я тебе, каже, вдома не тримав, двері не замикав і ключ не ховав? – Ні! Так що сидіти, не працюючи, було твоїм рішенням. Ось так.
Свого часу, багато років тому, чоловікові Тамари пощастило – влаштувався в хорошу компанію, зумів там втриматися, показати себе. Відтоді там і працює. Зробив кар’єру, заробляє хороші гроші, їм на все вистачає. Фінансової необхідності виходити на роботу Тамарі зовсім немає і не було. Криз, які турбують народ навколо, в їхній родині особливо не помітили. Гроші акуратно капають на картку в певні дні, і вони майже щороку роблять ремонти, змінюють часто автомобілі, їздять у відпустки, можуть оплатити гану освіту своїм дітям. Старшому вже квартирку прикупили в новобудові, трохи пізніше займуться вирішенням житлового питання і своєї донечки.
При цьому, само собою зрозуміло, чоловік вікторії до побуту і господарства не має ніякого відношення взагалі. Навіть їдучи на пару днів до батьків, Тамара продумує, чим буде харчуватися без неї сім’я в сніданок, обід і вечерю, готує багато різних наїдків і морозить заздалегідь котлети або тефтелі, пече пироги і варить у великій каструлі суп – щоб чоловікові і дітям тільки розігріти. А як приїжджає від батьків, то такий бруд застає вдома і гори посуду.
– А так він навіть ложку чи вилку не візьме сам – буде сидіти і чекати, коли я сама йому все подам! – зітхає Вікторія.
Де в будинку лежать його власні шкарпетки і сорочки, чоловік Тамари ніколи і не знав. Про те, що потрібно чистити черевики, час від часу мити сантехніку, прати одяг, та просто протирати підлоги в квартирі, він теж уже давно забув – адже всі ці роки воно якось робиться саме. Холодильник заповнюється продуктами, плита готує, пилосос прибирає, машинка пере. Хтось займається організацією відпусток, квитками, ремонтом, робітниками – це ж теж якось влаштовується саме. І що робить вдома цілими днями дружина, незрозуміло йому зовсім.
Діти теж недалеко пішли від батька. Давно звикли, що мама прибере, попрасує та попере, нагадає, передбачить, перевірить. Робити щось самі і не намагаються, навіть старший – а навіщо?
– Ну ось куди зараз виходити мені на роботу? – скаржиться Тамара. – На яку роботу? Старший поступати має. А я все кину? У дочки канікули, куди їй? Якщо я знайду роботу, відпустки у мене влітку не буде. Дитина залишиться в столиці, все літо в квартирі сидітиме.
Та й виходити їй, по суті, нікуди – ніхто ніде не чекає. У її роки всі пошуки марні.
– Ну а як ти хотіла? – розводить руками чоловік. – Виходь туди, куди беруть, треба ж з чогось починати!
Йти в кур’єри, касири або фастфуд?
– Може, чоловік допоможе – влаштує кудись до себе?
– Він про це й слухати не хоче! – зітхає Тамара. – У них зараз скорочення пройшло в компанії, своїх вигнали, а тут він дружину призведе. Його неправильно зрозуміють співробітники.
На чоловіка свого Тамара сильно ображена – за те, що він зараз виганяє її, виростила дітей і віддала найкращі роки свого життя для комфорту сім’ї, невідомо куди: йди і працюй, мовляв, ставай ким-небудь, сидіти вдома вже немодно. У всіх дружини як дружини, одна ти домогосподарка!
Тамара не розуміє свого чоловіка, спочатку не давав дружині працювати, а тепер обурюється, що у неї в 43 роки кар’єри немає. Вона не розуміє, як так може чинити рідна людина. Вона всю себе сім’ї віддала, всі ці роки старалася для чоловіка та дітей, а що їй тепер робити?
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – pixabay.
