fbpx
Життєві історії
– Я не знаю, що їй треба, мама вже кілька разів дзвонила мені, Лізі та Дмитру. Хоче до нас приїхати. А ось я не хочу її бачити. Вона кинула нас, нічого не пояснивши, по суті залишивши з чужою людиною. Багато років їй було не цікаво, що з нами. А тепер мама стверджує, що все життя любила нас, просто так склалися обставини

Мама повернулася через багато років.

День видався погожим, тому я вийшла з дочкою погуляти, а вдворі я випадково зустріла свою однокласницю Катю. Катя разом з дітьми (у неї троє синів) приїхала в гості до батька. Я зраділа зустрічі з нею, адже ми не бачилися кілька років. Ми говорили про те, як у нас склалися долі, про дітей, хто де зараз живе, згадали шкільні роки. За матеріалами

Тут Катя мене запитала:

– Оленко, а ти пам’ятаєш мою маму?

– Звичайно пам’ятаю, відповіла я. – Як там тітка Женя поживає?

– Я багато років про неї нічого не чула. Вона як тоді поїхала, ні разу не зателефонувала, хоча я номер телефону не міняла, все чекала її дзвінка. Сама то я ні адреси її, ні номера телефону не знала, інакше б намагалася підтримувати зв’язок. Вона навіть онуків ні разу не бачила, а старшому моєму Дані вже 6. А тут недавно мені подзвонили з незнайомого номера, я відповіла, дзвонила мама. Вибачалася за все, сказала, що хоче зустрітися. А я вже і не знаю, чи треба?

Мені стало шкода Катю. Те, що трапилося в її родині кілька років тому було для неї справжньою неприємною несподіванкою.

Батько Каті, точніше вітчим (але дівчина завжди вважала його татом), одружився з її мамою, коли у жінки вже було двоє дітей від першого шлюбу: Катя і її молодша сестра Ліза. Незабаром в сім’ї народився третій син, Дмитрик.

Читайте також: Я попросила свекруху, на хрестини подарувати нам гроші, щоб ми купили коляску. Анастасія Степанівна зробила по-своєму, зібравши з рідні гроші, вибирала найдешевшу коляску. – Спасибі велике, Анастасіє Степанівно, – сказала я, – але я цей подарунок не візьму. Свекруха образилася і перестала зі мною спілкуватися

Різниця між дітьми не маленька Катя старша за Дмитра на 12 років. Власне сестри і були няньками молодшому братові.

Вітчим удочерив дівчат, дав їм своє прізвище, тому ніхто не знав, що дівчатка йому не рідні. Багато заздрили цій сім’ї: зразково-показові батьки, старанні діти. Але ця ідеальна сім’я проіснувала недовго.

Коли Каті було років 15, її мама пішла сім’ї до іншого чоловіка, залишивши з батьком двох дочок і маленького синочка. Ніхто не знав, що з цим робити і як жити далі.

Незабаром Євгенія знову вийшла заміж, народила сина Іванка, жила вона при цьому з новим чоловіком в сусідньому будинку. Старші діти ходили до неї допомагати з братиком, а Женя в цей час працювала, щоб утримувати себе, маленьку дитину та молодого чоловіка, який не звик працювати.

Кілька років жінка жила на такому ритмі, а потім зібрала маленького сина і поїхала кудись в невідомому напрямку, нікому не повідомивши свою нову адресу і телефон.

На той час Катя з сестрою вступили до університету і переїхали в інше місто, але на канікулах відвідували тата і брата. Батько завжди допомагав дівчатам. Він був дуже щасливий, коли його дівчатка отримали дипломи, його переповнювала гордість.

Час минав, ось уже і Діма закінчує університет, а у Каті і Лізи вже власні діти. Вони всі разом часто приїжджають до батька. Йому подобається, коли збирається повна хата дітей і онуків. Та й дівчата завжди раді його бачити. Для них він єдиний тато.

– Я не знаю, що їй треба, – продовжувала свою розповідь Катя. – Мама вже кілька разів дзвонила мені, Лізі та Дмитру. Хоче до нас приїхати. А ось я не хочу її бачити. Вона кинула нас, нічого не пояснивши, по суті залишивши з чужою людиною. А якби тато не був таким хорошим і відмовився б нам допомагати? Що б з нами було? А тепер мама стверджує, що все життя любила нас, просто так склалися обставини. Що ж це за любов така. Не розумію.

І не знаю, чи хочу її бачити. З одного боку, вона – наша рідна мама, а з іншого – людина, якій багато років було не цікаво, де ми, і що з нами.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.