fbpx
Життєві історії
Я попросила свекруху, на хрестини подарувати нам гроші, щоб ми купили коляску. Анастасія Степанівна зробила по-своєму, зібравши з рідні гроші, вибирала найдешевшу коляску. – Спасибі велике, Анастасіє Степанівно, – сказала я, – але я цей подарунок не візьму. Свекруха образилася і перестала зі мною спілкуватися

Непотрібний подарунок.

-Ти, головне, не переживай, ми тобі все подаруємо. Лежи, відпочивай, годуй нашу лялечку. Ти вже визначилася, що на хрестини хочеш? – щебетала мені в слухавку свекруха. За матеріалами

-Анастасіє Степанівно, я б хотіла, щоб ви подарували гроші. Хочу коляску купити, ми з чоловіком вже й модель вибрали, – новоспечена мама назвала фірму і модель, – інша нам не потрібна. Ця вузька, вона в ліфт влізе. Рама складна, люлька знімається. Автокрісло в комплекті йде і прогулянковий блок. Та ще й легка до того ж!

-Повтори, я записую, – свекруха відразу ж налаштувалася на покупку. – Зараз поїдемо і купимо, мені для нашої маленької нічого не шкода.

На словах-то не шкода. А як побачила Анастасія Степанівна ціни на коляски, так відразу і передумала. Та за ці гроші можна місяць-два жити! Нічого собі запити у молодої матері!

-Обійдеться і без такої дорогої, – резюмувала зовиця. – Давай купимо дешевшу. Є непогані бюджеті коляски. Виберемо, привеземо їй, та й усе.

-Ти права. Дарованому коневі в зуби не дивляться. Це зараз вона величається. А як отримає подарунок, так відразу і забуде про всі свої претензії.

Анастасія Степанівна, зібравши з рідні гроші, коляску вибирала із задоволенням. І вибрала! Ну так, ця модель важча, ніж та, яка невістці сподобалася. Зате яка велика у неї люлька! Шкода, що автокрісла в комплекті немає, але у невістки і машини немає, навіщо їм автокрісло, на ручках повозять. Зайва трата грошей!

Читайте також: Я ніколи не любила ходити в гості до сестри мого чоловіка. Моїй зовиці пощастило вдало вийти заміж. – Як ти можеш стільки років ходити в одних босоніжках? – якось принизила вона мене при гостях. Та через деякий час все змінилося – ми практично помінялися місцями

На виписці друзі і родичі вручали молодій мамі конверти. Жартували про транспортний засіб для малюка. Мовляв, принцеса є, тепер потрібна карета. Анастасія Степанівна радісно виступила, мовляв карету ми вже придбали. І презентувала свою покупку.

Карета перетворилася на гарбуз. Невістка не приховувала розчарування і ледве стримувала сльози.

-Свахо, яка у Вас дочка примхлива, – висловила Анастасія Степанівна. – Я, звичайно, розумію: втома. Але ми ж вчора весь день на цю покупку витратили. Невже не можна по-людськи сказати спасибі?

Під’їхали до будинку молодих батьків. Сваха підвела Анастасію Степанівну до ліфта. У вузьку кабіну ліфта коляска не влізла. Ніяк. Сваха розвела руками. Колясочної в під’їзді не було. Анастасія Степанівна спробувала було витягти неповороткий агрегат вгору по сходах, але їй було дуже важко, довелося попросити сваху про допомогу.

-А як же моя дочка цю коляску кожен день вгору і вниз тягати буде. Та ще з онукою? Ви, здорова жінка, пихкаєте і ледве справляєтеся. А Ганнусі  взагалі тяжкості піднімати протипоказано.

У квартиру-студію коляска не влізла. Та, яку молода мати вибрала, влізла б без проблем, у неї люлька знімається і рама складна. А цю коляску ледве-ледве витягли в коридор, вона весь прохід загородила. Залишати на сходах – теж не варіант, сусідка по поверху прикормлює бездомних кішок, залізуть.

-Спасибі велике, Анастасіє Степанівно, – зітхнула невістка, – але я подарунок цей взяти не можу. У мене, на жаль, немає можливості ним користуватися. Я хотіла не аби-яку коляску, а ту, в якій зможу без проблем катати дитину. Спеціально просила гроші на неї принести в конвертах. Ви, будь ласка, поверніть цю назад в магазин. Або подаруйте її кому-небудь ще.

Назад в магазин коляску не прийняли. Анастасія Степанівна подряпала її, коли затягувала в ліфт.

-Що за молодь пішла, – бідкалася жінка. – Невдячні! Куди я тепер цю коляску подіну?

Молода мама, якій спробували нав’язати незручну і непотрібну річ, у свекрухи ще й винною виявилася.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.