Мій єдиний син, якому я все життя намагалася дати все найкраще, відучився в університеті, а потім познайомився з дівчиною. Дружили вони кілька років, а потім вирішили одружитися. Мені наречена сина не дуже подобалася, хоча дівчинка непогана, але вона не рівня моєму синові. Батьки нареченої прості роботяги, чим вони допоможуть молодим? Але перечити я не стала, і ми зіграли весілля.
Син з невісткою відразу були забезпечені житлом – я віддала їм спадкову квартиру своєї матері. Молодій родині я і батьки невістки допомагали, як могли. Син влаштувався на роботу, невістка ще вчилася. Через рік з’явилася на світ моя онучка. Я була дуже щаслива, але ось думка про те, що невістка не рівня моєму синові, ніяк не відпускала мене. Виховують молоді дочку, живуть нормально, але мене це не тішило. Всі знайомі і родичі дивуються, чому він її вибрав.
Але коли моїй внучці виповнилося два роки, як сім’я мого сина почала розвалюватися. Невістка почала скаржитися і говорити мені: «Ваш син з друзями кожен день гуляє, приходить нетверезий, часто не ночує вдома». Я її пошкодувала по-жіночому, обіцяла поговорити з сином. Сама думаю: «Як тут не підеш гуляти, він працює, втомлюється бідненький, взяла б і допомогла чоловікові, вийшла б на роботу.
Сидить цілий день вдома, а він як білка в колесі крутитися, щоб прогодувати сім’ю, і що не можна йому з друзями посидіти і відпочити. Дочка неспокійна спати ночами не дає, от і не ночує вдома, виспатися хоче». Але тоді я не розуміла, наскільки я помиляюся.
Перед новорічними святами син мені повідомив, що звільнився з роботи, на його фірмі почалися проблеми. Ну що ж, я дала їм трохи грошей. Син обіцяв, що після свят займеться пошуком роботи. Пройшло вже кілька місяців, а син навіть і не намагається шукати роботу, тільки говорить, що його не беруть нікуди, а сам лежить на дивані.
У родині грошей немає, невістка влаштувалася на роботу, дочку віддали в садок. Моя нелюбима невістка почала робити для сім’ї те ж саме, що робив син, поки вона сиділа вдома. Тільки дівчина мовчки, зціпивши зуби працювала і не бігала відпочити до подружок. Тут я переглянула своє ставлення до неї остаточно і остаточно стала на її сторону.
Ніякі наші вмовляння на сина не діяли. Через три роки вона просто розлучилася з моїм сином, не витримала, бо він продовжував гуляти з друзями, тільки на її гроші, також часто не приходив додому ночувати. Я не засуджую невістку за те, що вона розлучилася з моїм сином. Правильно зробила, напевно.
Після розлучення невістка забрала дитину і поїхала до своїх батьків. І вийшло так, вже кілька років мій син живе один. Зараз йому 36 років, він так і не працює і не знайшов собі сім’ю. Годую і одягаю його я. Втомилася дуже, не знаю, як розірвати це замкнене коло. Розмови не допомагають, лайка теж, а кинути його я не можу – син все-таки.
Фото ілюстративне – psychologies.
