Свою невістку я не дуже любила, і з самого початку не прийняла її. Але зараз сталися такі події, що я вже дуже шкодую про свою поведінку. Як то кажуть – тішся тим, що маєш, бо може бути ще гірше.
Дітей у мене двоє – донька і син.
Донька заміж вийшла, привела зятя додому. Господарюють собі, а я їм допомагаю.
Я в Італії вже 20 років працюю, поїхала коли діти ще в школу ходили, на маму свою їх залишила.
Діти виросли, сім’ї свої створили. У доньки добре все, зять хороший у мене. Я їм нічого не шкодую, висилаю стільки, скільки треба. А вони хату таку величезну збудували, що я аж не сподівалася.
Син пішов жити до сватів, у нас це називається в прийми. Став там господарювати.
Я не хотіла йому допомагати, бо там синові нічого не належить, а вкладатися в чуже у мене не було ніякого бажання.
Та син став плакатися, що я все сестрі, а про нього геть забула. То ж я з часом стала і йому гроші давати, хоч розуміла, що недобре роблю.
Все сталося так, як я собі і думала – коли я вклала в будинок сватів своїх купу тисяч євро, мій син з дружиною своєю вирішили розійтися.
І що мені було робити? Стіни розбирати? Вони ж за мої гроші собі хату збудували!
Я тоді не здогадалася приїхати додому, і помирити їх швиденько, поки все не зайшло занадто далеко. Зараз я про це дуже шкодую.
Невістка мені нічого не віддала, сказала, що у неї дитина росте, мій внук, то ж я не чужим людям, а своєму внукові зробила належні умови для життя.
А далі – ще краще! Мій син походив-походив, а потім знайшов собі жінку. Розлучена, з двома дітьми, ніде не працює.
Він каже, що хоче з нею офіційно оформлювати стосунки, а я проти!
Син просить, щоб я йому на машину гроші дала, мовляв, він до нової дружини не хоче з пустими руками йти.
От що мені робити? Одне краще за інше, у мене від цього всього просто руки опускаються.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.