Але ж це всього лише на один день. Ну ж, заспокойся, тримай себе в руках. Ти ж теж мати, постав себе на її місце.

Я намагалася заспокоїти себе перед приїздом колишньої дружини мого чоловіка. Чесно кажучи, мені, звичайно, дуже пощастило в тому, що живе вона в іншому місті, бачила я її всього один раз, але ми навіть не розмовляли з нею ніколи. А сьогодні вона привезе до нас дитину і залишиться у нас до вечора.

Що робити, як себе вести, про що з нею говорити? Чи знає вона, що я справжня причина її розлучення? Ми нікому про це не розповідали, але друзі Миколи могли і проговорився. Здається я трішки ревную, і мені не зручно поряд з нею находитися. Веду себе як дівчисько, а мені 32, потрібно заспокоїтися і триматися гідно.

Микола поїхав зустрічати колишню дружину з донькою, я з Світланою – нашою донькою, накривала на стіл. Вона у нас ще малятко, їй всього 6 років, але господиня вона у мене хороша і гостинна. У Тетяни – першої дружини Миколи, теж дочка – Мілана, їй зараз вже 9 років, школярка, зовсім доросла. Світлана з Міланою знайомі, але були ще маленькі і не пам’ятають один одного. Я трішки хвилююся, раптом не подружаться.

– Олю, я дома! Зустрічай гостей! – чоловік у передпокої допомагав Тетяні, а потім вони всі разом пройшли у вітальню.

– Привіт, привіт! – мовила колишня Миколи.

“Боже, як себе вести? Вона така гарна, в сукні, з гарною зачіскою, а я в фартусі і з хвостиком” подумала я.

– Проходьте, дівчатка, зараз будемо обідати! – ледве мовила до гостей.

Світлана забрала Мілану в свою кімнату, вони притихли, чогось шепочуться. Я вже не можу вийти з кухні, придумую собі справи, щоб не спілкуватися з Тетяною. Микола показував їй квартиру і дійшла справа до кухні. Вона попросила його збігати в магазин за яблучним соком для Мілани і ми залишилися наодинці.

– Хвилюєшся?

– Чому?

– Ну за дівчаток наших. Моя Мілана зазвичай гучна, а тут її зовсім не чути.

– А, звичайно, сподіваюся вони знайдуть спільні інтереси і подружаться, а то складно нам буде тиждень разом жити.

– Ти не хвилюйся зовсім через мене, у мене є чоловік, ми їдемо відпочивати на тиждень, я тому Мілану і привезла до вас. З Миколою ми просто дружимо заради Мілани.

– Так я знаю.

– І я знаю. Мені дружина його друга все розповіла. Я на тебе тепер зовсім не злюся. У нас тепер все до цього йшло, але зробив він звичайно зовсім негарно, міг би відразу піти, і не потрібно було мені неправду говорити. Але це вже зараз зовсім не важливо.

– Ти дійсно не ображаєшся?

– Чесно? Я так пізно про це дізналася, що мені навіть смішно було, що Микола, бідний, що тільки не вигадував, щоб з тобою зустрітися, а міг просто зі мною поговорити і розлучитися і не довелося б отак чинити не по-людськи.

Відкрилася вхідні двері, Микола приніс сік для Мілани. Дівчата вибігли з кімнати, сіли за стіл і почали наминати виноград. Ми всі разом поїли за столом. Микола весь час крадькома поглядав на мене запитально, я кивала, що все добре. Таня допомогла мені прибрати зі столу.

Увечері вона поїхала, а мені залишилося тільки стежити за тим, щоб її дочка відчувала себе комфортно у нашому домі. Але вона тепер була спокійна, поруч її тато, готовий зробити для неї що завгодно, Світланка теж крутилася навколо неї, здається вони подружилися. А мені здається полегшало. Наче камінь з душі. Яка ж вона, виявилося, хороша та добра людина. Ми навіть могли б стати хорошими подругами при інших обставинах.

Посуд помитий, діти сплять, світло вимкнене у всіх кімнатах, на душі легко. У вікно світить молодий місяць, день, якого я так боялася закінчився. А мені на душі стало легко і спокійно.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне – pixabay.