fbpx
Breaking News
Чoлoвіка не було вcі вихідні, а в понеділок увeчері постукали у двері. На порозі стояла свeкрyха. – Він сюди не повернеться! – кpuкнyла з порогу – А ти сина мого більше не чiпaй! Шукай причину у собі! На мене вже вcі пaльцями пoкaзyють! Як заспoкoїшся – телефонуй
Настю Кaмeнcьких з Потaпом побачили в лісі: нове фото зіркової пари здuвyвaло шанyвальнuків
Гороскоп на тиждень. 14 – 20 жовтня 2019 року. Кoхaння, здоpoв’я чи гроші! Оcoбливий час, яkuй мoже змiнити долю кoжнoго! Пеpeдбaчення для уciх знаків Зодіаку!
— Михайле, весiлля не бyде. І нe хoди до Гані, бо вона дyже xвора, ти ж і сам бaчиш, яка вона, — зустpівши майбутнього зятя, сказала мати Гані. Так і не сyдилося Гані йти під вiнець зі своїм Михайлом. На велике храмове свято, яке пpипадає на день великомyчеників Маковіїв, її нe стaло. Михайлові рoзповіли пpавду аж чеpез кілька рoків
У п’ятнадцять років Ганна вийшла зaмiж за хлопця-сиpoту. Батьків своїх не застав, пoмepли, а хата розвалилася. Степан не особливо допомагав Ганні, тож тягнyла все сама — і колгосп, і дім з діточками. Вдень на фермі, вночі прала з дітей одяг, готyвала їсти, пекла хліб. А щоб зодягнути та взути малечу, ще возила на базар до Тернополя молоко, сир, яйця. Тa в хaту увipвaлася бiда
Життєві історії
Я мовчки дивилася і не могла повірити – це був мій колишній чоловік, який мене колись сильно образив

Ми з Андрієм поверталися з турбази і вирішили скоротити шлях, звернувши на стару дорогу. Засніжена дорога здавалася безлюдною, до того ж був сильний мороз. Джерело

Машина у Андрія тепла, і сам він відмінний водій, так що мені з ним спокійно. Я знайшла радіохвилю з хорошою музикою і, відкинувшись на спинку сидіння, милувалася засніженим пейзажем.

– Навіть зустрічних не трапляється, – сказав Андрій, – майже глухе місце.

Раптом попереду, на трасі, побачили машину. Андрій зменшив швидкість і зупинився. З машини вийшов чоловік і майже кинувся нам під колеса.

– Біда у людини, бензин закінчився, треба допомогти, – сказав Андрій.

Я мовчки дивилася на водія іншої машини, не помічає мене. Я не бачила його три роки, – це був мій колишній чоловік. Він пішов, коли я натрапила на смс-ки в його телефоні.

Я пам’ятаю, як він кричав, що не повинна була так робити, що цим я сама себе принизила. З яким гордим виглядом збирав свої речі, тому як йому неприємно жити з жінкою, яка перевіряє його телефон. А я і не перевіряла, просто вийшло так, неможливо було не помітити очевидне.

Він наплював на всі наші прожиті роки, не посоромився нашого вісімнадцятирічного сина, – подав на розлучення і поділ майна. Я вже тоді знала, що зустрічається з дівчиною, яка на п’ятнадцять років молодша за нього. Через півроку після розлучення вона наpoдила хлопчика, – це єдине, що я дізналася про них, і більше його не бачила.

Мені з трудом вірилося, але зараз на цій, майже занедбаній дорозі у заглохлого автомобіля, возився мій колишній чоловік, який мене колись сильно образив.

Дверцята автомобіля розчинилися і з них вийшла його дружина, притискаючи до себе дитину, – було помітно, що їй холодно. Я відкрила двері машини, щоб впустити їх, вона посадила хлопчика на заднє сидіння, привітавшись і ще не встигнувши розгледіти мене, потім сіла сама.

Підскочив мій колишній:

– відігрівайтесь, – сказав він молодій дружині, – скоро поїдемо. – Дякую, вік не забуду, що зупинилися і виручили, – і тут він підняв очі, адресуючи мені свою подяку, і тут же поперхнувся власними словами. Обличчя витягнулося від подиву, – зовсім не очікував в цьому місці зустрічі зі мною.

Миттєво на його обличчі з’явилася гординя, як в той раз, коли він йшов від мене:

– Виходь з машини, – сказав він дружині з дитиною, яка заплескала своїми накладними віями, не розуміючи, навіщо з тепла на мороз, та ще з дитиною.

– Давай-давай, – квапив він.

І тоді вона знову подивилася на мене і, нарешті, згадала нашу випадкову зустріч ще до розлучення в супермаркеті. Тоді у неї жоден мускул на обличчі не здригнувся, коли побачила мене, законну дружину. І тепер винувато посунулась до дверей, щоб вийти.

Я не знаю, які почуття керували мною в той момент, але пам’ятаю, що вискочила з машини і майже наказала:

– Так, назад в салон і відігрівати малюка! – Я взяла її під лікоть і наполегливо направила в теплу машину, зачинила дверцята і, не дивлячись, на пісне обличчя колишнього, сіла на переднє сидіння.

Тим часом Андрій допоміг заправитися закляклій машині, а жінка мого колишнього чоловіка з дитиною сиділа на відстані витягнутої руки від мене. Я повернулась: хлопчисько подивився на мене, розглядаючи незнайомого йому людини.

Дитина була схожа на чоловіка. Як і наш спільний син, – він теж схожий на чоловіка, тільки вони не спілкуються. Я згадала, як зарозуміло він розповідав по телефону комусь із знайомих, що у нього тепер нова машина буде, нова дружина і взагалі нове життя.

Так мовчки ми і просиділи в машині, а потім вона перебралася в свій автомобіль, сказавши мені тихо: – Спасибі.

Колишній навіть не дивився в мою сторону, а мені й не треба його поглядів. Півтора року я зустрічаюся з Андрієм, – розведеним, котра усвідомила помилки минулого шлюбу, відпустив свої образи. Ми обоє вільні, і нам добре. Ми просто зустрічаємося. У нас не було розмови про спільне життя, мені здавалося, це повинно прийти само собою, і я не мала жодних ілюзій.

Читайте також:НАРЕЧЕНА ЗІ ШВЕЦІЇ: НІ ГРАМА КОСМЕТИКИ, ПРОСТОРИЙ СВЕТР, БЕЗРОЗМІРНІ ШТАНИ. БPУТAЛЬНА. НЕПРИВАБЛИВА. СЕРЦЕ ЗАЩЕМІЛО. НЕ ТАКУ НЕВІСТКУ Я ХОТІЛА, НЕ ТАКУ

– Все нормально? – запитав Андрій, продовживши шлях. – Ти якась задумлива.

– Все добре, рада, що людям допомогли.

Я не стала говорити, що зустріла колишнього чоловіка з новою сім’єю, мені не хотілося тягти всі ці минулі чвари в наші  відносини з Андрієм. Що стосується колишнього, то моя думка не змінилася: так і залишилася в ньому його гордовитість. Заради своєї гордині він готовий був сьогодні витягнути дружину з дитиною на мороз тільки тому, що в ній сиділа я. І тільки моє втручання завадило.

Я не вважаю себе благодійницею, матір’ю Терезою, пустила погрітися колишню суперницю. Це сталося само собою, просто так повинно бути. І, напевно, якщо б він витягнув їх з машини, мені було б не легше на душі. А так … виходить, ніби щось відпустила від себе, щось далеке, але образливе.

Ми під’їхали з Андрієм до мого дому, хвилин десять сиділи в машині, відчуваючи, що не хочеться розлучатися.

– Слухай, я знаєш, що подумав, – Андрій подивився на мене, потім доторкнувся рукою до мого волосся, прибираючи пасмо з обличчя, – давай візьмемо і одружимося.

І мені стало так тепло і добре від його спокійного голосу, від його продуманих, серйозних слів. Це було зовсім по-іншому, не так, як багато років тому мені робив пропозицію мій колишній чоловік, коли ми були молоді, імпульсивні.

– Ось я дурень! – Спохватився Андрій. – А квіти, а припасти на одне коліно? – став він лаяти самого себе.

– Потім, – заспокоїла його я, – все потім, – і потягнулася до його губ, занурившись в світ тихого і зрозумілого мені щастя.

Related Post