fbpx
Breaking News
Oдного pазу Людмила пpийшла в тaкому стaні, так рuдала, що я дoвго не мoгла зpозуміти в чoму спpава. І тут Люда видaла пpиголомшливу новину: Петро її кuнув і пiшов до iншої жiнки. Спoчатку плaкала щoвечора, а потім виpішила чoловіка пoвернути
Уже на 7-му мiсяці вaгітності Олі було пoгано від того, що їй не дoзволили летіти в Індію. Нaрoдила сина і відpазу вiддала матері в сeло. Чеpез рік пpиїхала тiльки зaсмагла Оля, пoбула кілька днів з сином і знoву поїxала. Дaла oбіцянку, що пoвернеться за сином, кoли йому буде вже п’ять
Нiколи не зітpеться з пам’яті тoй вересневий день, кoли кoханий сказав, що в жовтні одpужується з iншою. Через півроку — як гpім серед ясного неба — пpиходить мій коxаний, стає на кoліна, каже, що кoхає лише мене. Oдне моє слово — і він покuне дpужину й жuтимемо рaзом. Та знaла, що у коxаного три місяці тому наpодився синoчок. Забpати бaтька від дитини було для мене стpашним гpіхом
Ліда мала двох синів, та вони не спішили до матері. Кoли чoлoвік залишив цей світ, вона зосталася сама у хaті. Та oднoго дня у дім пpийшла бiдa
— Знaєш, я щoсь дyже звuк до тебе. Мені тpеба пoбути деякий час oдному. — Як цe? Щo цe oзначає? — вpажено питaла Ірина його і себе. — Це oзначає, — неспoдівано жopстко скaзав Анатолій, — що я пpошу тебе нe дзвoнити і нe пpиходити бiльше
Життєві історії
Наречена зі Швеції: Ні грама косметики, просторий светр, безрозмірні штани. Бpутaльна. Неприваблива. Серце защеміло. Не таку невістку я хотіла, не таку

Коли моєму синові Данилу запропонували роботу в Швеції, я була несказанно рада. Його цінують, він кращий! Але тільки потім я усвідомила, що його підвищення значить для мене. Адже він там буде жити, дітей заведе. Я його і онуків буду раз на рік бачити в кращому випадку. Джерело

І навіщо я йому репетиторів наймала? З роботою в міжнародній компанії допомагала? Жив би як всі, одружився на Тані або Світлані, купив квартиру в сусідньому районі …

Дівчину син знайшов собі вже через пів року. Її звали Аніка. Де вона вчила українську, я так і не зрозуміла. Стали вони жити разом.

Через пару місяців Данило повідомив про те, що вони з Анікою приїдуть до мене в гості. Щось на кшталт знайомства з нареченою. Я зраділа, покликала сестру рідну з донькою. Ми весь день біля плити стояли. Салатики нарізали, Наполеон спекли. Живемо ми скромно, але чим багаті, тим і раді.

Увечері дзвінок у двері. Приїхали! Аніка виявилася білявою, блякитноокою блондинкою на голову вище мого сина, який баскетболом в школі займався. Ні грама косметики, просторий светр, безрозмірні штани. Бpутaльна. Неприваблива. Скупо посміхнулася. Сіли за стіл.

Я на тарілку Аніці поклала побільше їжі. Вона спробувала і відсунула від себе. Син запитав у неї, чому вона не їсть. А вона голосно відповідає: «Несмачно».

Я пішла на кухню, серце защеміло. Не таку невістку я хотіла, не таку. Увійшла моя сестра: «Тань, ну що ти. Головне, щоб вони один одного любили. Ну подумаєш, вона майонезні салати не їсть. Може, на дієті людина? Давай торт їй запропонуємо! »

Але і від торта Аніка відмовилася. Стакан води випила. «Може, вaгiтна? Тoксикoз? »- промайнуло у мене в голові.

Данило став у мене відпрошуватися, домовився з хлопцями влаштувати вечірку. «Мам, посидиш з Анікою? Я вранці повернуся! »

Я кивнула. Чи не замикати ж сина вдома. Але і з невісткою своєю майбутньою сидіти в квартирі не було ніякого бажання.

Читайте також:ЦІКAВА ПCИХOЛОГІЯ: О КОТРІЙ ГОДИНІ НАPOДИЛИСЯ, ТАКА І ДОЛЯ

«Аня! Нічого, що я буду кликати тебе так? Давай, збирайся, ми з тобою в магазин місцевий сходимо. Купимо ті продукти, які ти любиш. Приготуємо разом ті страви, які ти їси, до яких звикла. Не сидіти ж тобі голодною в гостях? »

Аніка мовчки піднялася і одяглася. Ми вийшли і по снігу пішли в магазин.

«Ви мене вибачте, у мене апетит від стресу пропав. Я готова їсти все, що ви мені дасте »

Я зітхнула з полегшенням.

«Давай тоді шaмпанське купимо і відзначимо наше знайомство?» – запропонувала я. Аніка кивнула.

Я вибрала найдорожче шaмпанcьке. Ми стали повертатися додому. За два кроки від будинку у мене несподівано роз’їжджаються ноги і я падаю на спину, вдаряюсь одночасно і куприком і потилицею. Аніка стоїть наді мною і кліпає очима.

«Підніми мене … Ні, не піднімай. Спина болить. Чіпати не можна. Швидку треба викликати »

«Можна ваш телефон?» – запитує перелякана Аніка і сідає біля мене на корточках.

«Я його дома забула» – відповідаю я. «Візьми у мене ключі в кишені»

«Я боюся, що я не знайду ваш будинок» – зі сльозами на очах каже Аніка.

І тут вона піднімається, крутить головою. Бачить алею, освітлену ліхтарями. Знову сідає переді мною, бере мене на руки і біжить зі мною в сторону дороги. Я намагаюся щось їй сказати, але починаю втрачати свідомість.

Приходжу в себе тільки в лікарні. Обстеження позаду, нічого серйозного, тільки забuті місця. У коридорі сидять мій син і Аніка, яка дотяглa мене до проїжджої частини і попросила перехожих викликати швидку.

Так, вона не красуня з локонами, помадою і туфельками на підборах. Так може, це навіть і краще?

Аніка чуйна і добра дівчина. Думаю, Данило з нею не пропаде.

Related Post