Якби не моя сваха, я б так ніколи і не наважилася щось змінити у своєму житті. А з її допомогою і підтримкою я поїхала в Італію на заробітки в 57 років.
Шкода було, щоправда, роботу лишати, бо до пенсії ж залишилося всього кілька років, але сваха мене переконала, що так я виграю більше.
З чоловіком я розлучилася в 50 років. Ми якраз свою єдину доньку заміж видали, і тоді вже вирішили остаточно розірвати стосунки.
Але ми продовжували жити в нашій двокімнатній квартирі, бо продати її і купити собі хоча б по однокімнатній ми не могли, бо ні я, ні чоловік не мав грошей, щоб додати до покупки.
Донька наша добре вийшла заміж, зять мені дуже імпонує, він надійний такий. Та й сім’я у нього чудова, свати мої – дуже гарні люди.
Сваха моя вже багато років в Італії, вона величезний будинок збудувала, зараз діти в ньому разом з сватом живуть.
А якось приїхала сваха у відпустку, я прийшла до них в гості, а вона мені і каже, мовляв, чого чекати – рухатися треба.
Я добре обдумала її слова, і зрозуміла, що вона правду каже, мені треба щось робити.
І я поїхала до неї в Рим. Сваха з роботою мені допомогла, так що я майже відразу почала заробляти.
Гроші мені особливо не було куди витрачати, тому я кожен євро на купку складала, щоб швидше собі на квартиру заробити.
За 4 роки я приїхала додому з грошима і купила собі двокімнатну квартиру.
І тут на горизонті з’явився мій чоловік.
Він надумав одружуватися, і хоче, щоб я відмовилася від своєї частки в нашій спільній квартирі на його користь. Мовляв, житло тепер у мене є, а йому треба особисте життя влаштовувати.
Чоловік пообіцяв, що коли я відмовлюся від своєї частки, він стане єдиним власником, і зробить заповіт на нашу доньку.
Мені і справді тої квартири не дуже то і треба, але я не знаю, чи варто вірити чоловікові в такій ситуації?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
