Я дyже люблю свoїх дiтей, алe як пoяснити їм, щo я щe хoчу жuти свoїм жuттям, а нe няньчuти oнуків.
Як пояснити дітям, що я хочу пожити одна? Без їх присутності і без онуків. Собі народжували, а не мені.
Зараз мені лише 55 років. У мене троє дорослих дітей. Я завжди сама їх виховувала, без допомоги бабусь, бо ми з чоловіком поїхали жити в місто, а батьки залишилися в селі.
Щоб підняти дітей, забезпечити їх усім необхідним, я багато працювала. Завжди думала, виростуть діти – от тоді відпочину.
Діти виросли, але легше не стало.
Старший син закінчив університет, знайшов роботу і відразу ж одружився. Як на мене – рано, але це його справа. І через рік вже я стала бабусею.
Що ви думаєте? Син до мене приходить майже кожного тижня і: – Мамо, візьми онука на вихідні! Ми ж молоді, ми погуляти хочемо!» Я, звичайно все розумію …
Але, невже я стара і не хочу гуляти? Я хочу також увечері зустрітися з подругами, випити кави. Хочу записатися на йогу, зайнятися здоров’ям. Чому я повинна няньчити онуків?
Тут середній син минулого тижня сказав: – Мамо, у нас з Людою (це його дівчина) буде дочка, ми вже на 5-му місяці! Скоро тобі не буде сумно!» Вибачте, а хто сказав, що мені до цього було сумно? Мені було абсолютно нормально. Не нудно.
Я хочу пожити для себе. Тепер я не знаю, що мені робити. Відчуваю, що скоро ще і моя дочка скаже, що ось мамо тобі онук і вперед.
Як сказати дітям, що я хочу побути одна. Без онуків і їх уваги? Чому всі думають, що бабусі обов’язково хочуть постійно займатися дітьми? Нісенітниця все це. Бабусі хочуть ще трохи пожити для себе і ,хоч інколи, пити каву ввечері з подругами.
