fbpx
Життєві історії
Я довго думав, як сказати дружині, що зустрів іншу і покидаю її. Якось ввечері ми повернулися з роботи разом, Оксана пішла гріти борщ, а я сказав, що йду від неї. Дружина засміялася, мовляв, куди ж ти підеш, лише ж прийшов. І тоді я розповів їй всю правду про Зоряну. Дружина розвернувся до вікна, а я тоді й гадки не мав, що шукатиму її аж в Італії

Я зі своєю дружиною Оксаною познайомилися ще за однією шкільною партою. Ми довго були друзями, разом ходили до школи і поверталися додому, а коли підросли, то зрозуміли, що щиро кохаємо і вже відтоді ніколи не розлучалися.

Ми завжди були разом, не відходили ні на крок одне від одного. Всі родичі і знайомі пророкували нам шлюб і довге та щасливе сімейне життя.

Ми вступили на навчання до медичного інституту і разом навчалися там. А як тільки закінчили навчання, то відразу одружилися.

А згодом, через 9 місяців в нас народився синочок.

Я був дуже щасливим, носив свою Оксанку на руках, я був ладен все зробити для своєї сім’ї.

Згодом у нас з’явилася донечка і ми взагалі були на сьомому небі від щастя.

Багато, на жаль, ми ніколи не жили. Оксана сиділа у двох декретах, а потім ми вирішили, що дружині буде краще сидіти вдома з дітьми, весь час приділяти дітям, а я працюватиму один.

Заробляв я не погано, але самі розумієте, однієї зарплати не вистачить для сім’ї з чотирьох чоловік. Жили ми не шикарно, але й вистачало на життя, не гірше за інших було у нас.

Так у шлюбі ми прожили 10 років.

А потім, несподівано навіть для себе, я закохався.

З Зоряною я познайомився на роботі, вона була красива, цікава, молода. Це був, як промінчик сонця для мене, адже сімейні будні втомили і мене і дружину, хоча між нами були особливі щирі почуття.

Все було наче добре, хоча сіро і буденно останнім часом, поки в моєму житті не з’явилася Зоряна.

Спершу ми нікому не розповідали про свої зустрічі, а потім я таки вирішив розповісти своїй дружині, адже, не зважаючи на все, дуже поважав її. Серцю не накажеш.

Одного вечора ми з дружиною повернулися з роботи додому, вона побігла гріти борщ, а я сказав їй тихо:

– Вибач, я від тебе йду.

– Куди ж ти підеш, Сергію, ти ж лише прийшов.

Я попросив, щоб Оксана сіла біля мене і все її розповів.

Це, напевно, були найважчі хвилини в моєму житті, але я не міг нічого змінити, серце було з іншою, хоча душею я був з Оксаною.

Я дивився на неї, мені було шкода її. Мені було соромно перед нею, я відчував свою безмежну вину. Вона дивилася на мене такими рідними і повними розчарування очима.

Я вперше помітив, як обличчя дружини покрили зморшки, але при цьому вона залишилася такою ж гарною, як в молодості. Та я вже не був з нею щасливим, я був щасливим з Зоряною.

Оксана просто дивилася на мене, нічого не говорила, а потім встала і відійшла до вікна, щоб я не бачив її обличчя.

Ми з Зоряною стали жити разом, а згодом я дізнався, що вона чекає дитину.

Коли у нас з’явився син, мені було непросто, адже роки не ті, а Зоряна хотіла, щоб я й працював, і їсти готував і з дитиною гуляв, але я втомився дуже.

Лише згодом зрозумів, що вона зовсім не кохала мене, а їй потрібні були мої гроші. Вона була дуже красива і я раніше просто цього не помічав.

Я часто згадував Оксану, вона так ніжно піклувалася про мене, пекла пироги, які я обожнюю, ми разом багато часу проводили з нею, таких днів більше ніколи не було в моєму житті.

А нещодавно я дізнався, що Оксана ще влітку поїхала з дітьми в Італію, влаштувалася на роботу і дуже добре заробляє. Родичі говорять, що вона вже заміж збирається і скоро стане багатою сеньйорою.

Як я скучив за нею. Лише зараз зрозумів, що кохав щиро лише її одну.

Я розумію, що у нас з Зоряною дитина, совість підказує, що не можна залишити її, але душа так тягне до Оксани.

Не знаю, що мені робити. Як можна повернути колишню дружину, поки вона ще не вийшла заміж?

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page