Як мама, я визнаю, що виховала доньку не найкращим чином. Ми з чоловіком і вся наша родина з самого її дитинства, практично у всьому їй догоджали. Намагалися вгадувати її бажання і тут же їх виконувати. Так роблять багато батьків, а через роки пожинають плоди.
Коли наша донечка була маленькою, вона ридала, вимагаючи іграшку в магазині, малювала на шпалерах, тягала кота за хвіст, і все це було їй дозволено. Тільки зараз ми розуміємо, наскільки неправильно це було – все їй дозволяти! Хазяйновитості в ній ніякої, лінь попереду неї біжить, вчитися не хотіла, в голові тільки нічні клуби і шмотки. Перевиховувати вже було пізно. Скільки всього ми перетерпіли в її підлітковому віці, не передати! Після школи вивчилася нігті пиляти у приватного майстра, але особливого завзяття до роботи у неї немає, тому і клієнтів особливо багато теж нема.
Дивно, але навіть при всіх своїх «достоїнствах» і впертому характері вона знайшла собі нареченого. Причому – чудового хлопця! З золотими руками, мудрою головою і доброю вдачею! Я була трохи ошелешена і перед весіллям, ніби жартома запитала у нього: «Ти впевнений, що тобі така дружина потрібна?». Він взагалі не розумів – чому я це питання задаю і говорив: «Та ви що! У вас така гарна дочка і така гарна!». Ну на рахунок краси я згодна – у неї чудова фігура і дуже милі риси обличчя.
На весіллі і після нього мені було постійно соромно перед ріднею зятя. Знаючи свою дочку, я все чекала, що вона викине якийсь примхливий номер, почне нервуватися і пручатися. Але спочатку вона поводилася добре, навіть пробувала трохи бути господинею. А потім почалося: бардак в будинку до тих пір, поки чоловік не прийде з роботи і сам не прибере. Довелося мені на якийсь час все брати в свої руки: заходити до них до повернення зятя, прибирати і готувати вечерю. Що робити – я її погано виховала, я і повинна відповідати за її вчинки. Лаяла її за такі речі, а вона ніби не чує: телефон в руки і на диван.
Зять у нас добре заробляє, працює менеджером у великій компанії. У нього свій відділ, щось там пов’язане з комп’ютерними системами, в загальному, мені не зрозуміти, але він дуже розумний. І при цьому ненормальний – як можна любити таку ледащо як моя дочка? Вона ж мізинця його не варта і витрачає його гроші наліво і направо! А він і радий на неї витрачатися, дивиться на свою дружину закоханими очима, як зачарований!
Зятя дуже поважаю і хвалю перед усіма, ставлю його в приклад всім. Якщо у дочки якась сварка в родині і вона мені дзвонить скаржитися, то я її не шкодую – вказую на всі її недоліки і говорю в чому має рацію її чоловік. Та в сльози: «Мамо, як ти можеш, це ж я твоя рідна дитина». Я їй кажу, що об’єктивно оцінюю ситуацію і знаю її примхливий характер, вистачить вже палицю перегинати. Якщо приходжу до них додому, а там бардак і зять з ганчіркою ходить, то виривають у нього ту саму ганчірку і суну дочці в руки, хай трохи ворушиться. Я вже втомилася на неї наймитувати, а під каблук чоловіка заганяти їй не дам. Зять ніяковіє, шкодує дружину, яка бігає по домі з ганчіркою.
А ще ми завжди щедро обдаровуємо зятя на свята, купуємо йому дорогі і хороші речі: від одягу до того, що він забажає за розумною ціною. Ми ж в курсі: якби дарували грошима, то вони б усі пішли на нашу дочку, вона б точно його б обділила. Але і дочку намагаємося не ображати: для неї подарунок краще грошима, вона цього і не приховує, вже дуже передбачувана. Тільки вона ніколи і копійки не витратить їх на господарство і сім’ю, все на себе. Доводиться нам зі сватами купувати їм все в будинок – від каструль до фіранок. Або сам зять зі своєї зарплати купує техніку в будинок.
Не подумайте, що я не люблю свою дочку. Я дуже її люблю, але звинувачую себе за ту слабкість, яку проявляла до неї в її дитинстві і в юності. Я боюся, що якщо зять кине нашу ледащо і капризулю, то вона на все життя залишиться одна: такого, як її чоловік, вона більше ніде не знайде. Або знайде собі подібного: скандального лінивця.
Тому бережіть своїх хороших зятів, якщо ви не змогли належним чином виховати свою дочку. Якщо у мене буде внучка, до принципів виховання я вже тепер буду відноситися зовсім по-іншому. Любов до дитини можна проявляти різними способами, і дозволяти їй усе – це найгірший з них варіант.
Фото ілюстративне – pravoslavie.
