fbpx

Я давно мріяла поміняти меблі в своїй квартирі, адже їм уже більше 30 років. Як ми колись з чоловіком вселилися в квартиру, купили ще радянську стінку, спальню, кухню, прихожу, так досі все це у мене і було. Я спеціально нічого не говорила синові, хотіла зробити йому сюрприз, думала, він за мене порадіє, але я помилилася. Син думав, що я віддам йому ці гроші, щоб він купив собі машину, тому зараз він перестав зі мною спілкуватися

Я розлучена давно, ще 15 років тому мій чоловік пішов від мене, залишивши мене одну. У нього почалося нове життя з новою дружиною, а я мала виховувати нашого спільного сина. Зрозуміло, що мови про влаштування мого особистого життя не було.

П’ять років тому син одружився. Мій колишній чоловік зробив йому дуже щедрий подарунок – квартиру в новому будинку. Я, звичайно, не могла похвалитися чимось подібним, але я була організатором весілля і по мірі можливості вклалася у торжество. Коли батько урочисто при всіх вручив синові ключі від новенької квартири, я напівжартома сказала, що тепер з мене машина.

Я про цю свою обіцянку забула, а от син – ні. Виявляється, всі ці роки він чекав, що я дам йому гроші на машину.

На початку грудня у нас обох день народження, два ювілеї: 2 грудня мені виповнилося 55 років, а 4 грудня синові – 30. Відверто сказати, у мене була відкладена доволі таки пристойна сума, на авто, не нове, правда, вистачило б. Але я давно мріяла поміняти меблі в своїй квартирі, адже їм уже більше 30 років. Як ми колись з чоловіком вселилися в квартиру, купили ще радянську стінку, спальню, кухню, прихожу, так досі все це у мене і стояло.

Про нові меблі я мріяла багато років, знайшла все, що мені підходить, порахувала, замовила і зрозуміла, що якась сума ще залишається, щоб мінімально відсвяткувати ювілей. Про сина я теж не забула, купила йому робот-пилосос за 14 тисяч гривень, знаю, що його сім’я давно такого хотіла.

До приходу гостей у мене було все готове, я спеціально нічого не говорила синові, хотіла зробити йому сюрприз. Мою квартиру і справді було не впізнати, в усіх кімнатах, на кухні, і навіть в коридорі красувалися нові меблі. Я думала, син за мене порадіє, але я помилилася.

Син, побачивши у мене вдома всю цю красу, був якийсь розгублений. «Мамо, у тебе що, спонсор з’явився? Звідки у тебе такі гроші».

Кажу: «Треба вміти збирати!». Син більше нічого не питав, а невістка просиділа все свято з кислим виразом обличчя.

Після ювілею син подзвонив і єхидно запитав: «Мамо, невже тобі так сильно були потрібні ці меблі? Ти ж обіцяла купити мені машину. Я на це розраховував». Мені так прикро стало! І ось він почав скаржитися, що накопичити на нормальну машину ніяк не вдається, я всі гроші на вітер кинула, але ж обіцяла колись дати накопичену суму, щоб додати до їх авто! І мовляв, йому неприємно, що я все зробила по-тихому, щоб ніхто не зазіхнув на ці гроші!

Я відчуваю – це ніби не він це все говорить, явно там невістка диктує. На своє 30-річчя син мене не запросив, сказав, що через ситуацію, яка зараз відбувається в країні і в світі, він відмовляється від гучних святкувань. Але я то знаю, що син просто дуже ображений.

Зараз ми спілкуємося з сином, але дуже натягнуто, а невістка ні разу не зателефонувала. Тільки ось це спілкування виходить якимось дивним, ніби щось боїмося один одному договорити, щоб до кінця не зіпсувати стосунки. Кілька разів ми починали тему про машину, і зразу стільки з’являлося звинувачень на мою адресу. Кредит він брати не хоче, ну це я навіть підтримую – наша сім’я проти такої боргової ями.

Свати самі зараз у скрутному становищі, батька син смикати не хоче – той і так на весілля розщедрився, а у нього своя сім’я і пасинок ще є. Залишаюся винною тільки я.

Фото ілюстративне – teamo.

You cannot copy content of this page