Правду кажучи, чомусь я сама себе зараз зовсім не можу зрозуміти чому я так чиню зі своєю рідною матір’ю, адже наші з нею стосунки ніколи не були хорошими та теплими, як це є у багатьох родинах між мамою та донькою. Іноді навіть між найріднішими людьми, на жаль, немає тепла та розуміння.
Аналізуючи своє життя, я можу сказати, що моя мама ніколи мене не підтримувала ні в чому і, щиро кажучи, навіть псувала життя, свого роду.
Про дитинство у мене склалося тільки одне враження – мати мене не дуже любила ще й тому, що нас свого часу покинув батько. Їй завжди здавалося, що причина всіх наших проблем криється чомусь саме в мені, що він зробив це через мене. А тому я завжди це на собі відчувала добре.
Звісно, будучи ще зовсім малою дитиною, я нічого не могла зробити і навіть до кінця не розуміла, що це не нормально, що у інших мами і люблять, і піклуються про них постійно, і дарують тепло та радість.
Я жила в цьому щодня і я звикла до такого життя. Моя мама ніби й добре ставилася до мене, виконувала свої материнські обов’язки, але особливо, ніколи не проявляла. Сталося прийняття всього, що відбувається. Тільки ставши підлітком я зрозуміла, що все це неправильно.
І як тільки у мене з’явилася якась невеличка можливість поїхати з нашого села – я поїхала, навіть не задумуючись над цим, адже знала, що можу сама зробити собі краще майбутнє, на яке я заслуговую сама.
І я, щиро кажучи, відтоді не згадувала про свою матір багато років. Ми з нею навіть не спілкувалися дуже багато часу, бо у мене було своє спокійне та безтурботне життя. Я нічого не хотіла: мені не потрібні були клуби, дорогі речі або постійні вечірки.
Єдине, що мені було потрібно, це спокійне життя, коли мені ніхто не буде дорікати за найменшу дрібницю. Коли я самостійно можу вирішувати важливі для себе питання.
Так я прожила близько п’ятнадцяти років зі своїм чоловіком і тільки недавно моя рідна тітка повідомила мені, що моя мати занедужала. Вона вже стара за віком, тому все дається їй важко, так само як і самостійний догляд за собою, вона навіть сама собі раду дати не може.
І якщо спочатку я відреагувала спокійно на цю звістку, злегка розсердившись, що тітка шукає для мене ще якихось обов’язків, то через тиждень у мене заговорила моя совість.
Я дійсно не знаю чому, адже у мене немає жодної об’єктивної причини допомагати своїй рідній мамі, здавалося б, найближчій і найріднішій людині в світі, та й вона ніколи мене про це й не просила, якщо правду говорити.
Якось так склалося життя, що ми з моєю мамою абсолютно чужі люди, які ніяк один з одним не пов’язані. Однак моя совість підказує мені, що потрібно їй допомогти, якби там не було, адже вона моя мати, вона мене привела у цей світ і, як би там не було, виростила мене, як могла. І це незважаючи на те непросте життя, що я пережила з нею за весь цей час.
Поки що я просиділа з нею тільки тиждень і це був найдивніший час з нею за все моє життя. Ми з нею багато спілкувалися відверто, іноді сміялися і ніколи не згадували минуле своє життя, хоча воно було дуже непростим і ми обидві це добре знаємо, наче й самі обоє не хочемо зачіпати цю непросту тему.
А якщо і хочеться згадували, то лише щось хороше, що було в ньому. Мабуть, ми обоє розуміли, що такий негатив зараз ні до чого. І, буду гранично чесна, це час, поки я за нею доглядала, було найкращим проведеним з нею за все моє життя.
Дивно про це говорити, але я ніколи не була близька зі своєю рідною матір’ю, якось так склалося у нас в житті, не як в людей, але тільки зараз почала розуміти наскільки це важливо.
Проте я дуже добре розумію, що мій час минув і у нас вже ніколи не буде тих відносин, що могли б бути колись ще в дитинстві. Це дивне відчуття, ніби в тебе є хтось рідний, кому можна довірити. І з чоловіком це відчувається все-таки інакше, адже він не рідна для тебе людина, хоча дуже добра.
Так чи інакше, я розумію, що у нас ніколи не буде таких хороших відносин. Швидше за все це швидкоплинне почуття, яке незабаром мине. Адже в глибині душі я розумію, що не зможу її пробачити за те, що у мене було таке нещасливе дитинство.
Зараз вона зі мною дорбра, бо я доглядаю її, але чи любить мене моя рідна мати? Я дуже сумніваюся!
Фото ілюстративне.
