– Якщо точно говорити, то вже четвертий місяць пішов, як матір чоловіка у нас сидить! – розповідає 30-річна Людмила. – Типу, відновлюється після стаціонару. Сидить та лежить, серіали дивиться. Якийсь час взагалі багато хотіла: просила, щоб їй в ліжко їжу подавали щоразу – вставати зайвий раз остарігалася. Ну, я пару тижнів побігала біля неї – приносила, забирала. А потім мені це набридло. Кажу, Олено Сергієвно, вистачить вже, все минулося. До туалету ходите нормально, значить, дійдете і до обіднього столу! Давайте, вставайте і йдіть помаленько, в ліжко я вам більше їжу носити не буду.
– І як? Ходить тепер сама?
– Ну а куди вона дінеться? Йде і тримається зв стіну демонстративно, всім своїм виглядом показує, що їй важко. Я давно вже не звертаю увагу на це все, а чоловік ще увагу звертав, поки йому на роботі усі колеги роз’яснили, що з матір’ю його все добре після того стаціонару вже, вона відновилася. Багато людей було на її місці, через пару днів вже бігали, ніхто місяцями в ліжку не лежав.
– Слухай, але взагалі, чесно кажучи, у всіх по-різному все буває. Можливо, у неї дійсно щось не так після того? Не дарма вона ж лежить три з половиною місяці?
– Усе у неї добре, фахівець каже! Дивилися її недавно ще раз, з’їздили в поліклініку. Все там добре, і давно вже можна вести звичайний спосіб життя. А вона приїхала і знову лягла – мовляв, нічого не допомагає. Актриса, ось і все, що можна про неї сказати! Категорично не хоче їхати додому, ось і придумує все, що можна.
Три з половиною місяці тому Олена Сергіївна була в стаціонарі. Сама вона живе в обласному центрі не дуже далеко від столиці. Але син з дружиною привезли її в столицю – тут і фахівці кращі і обладнання, і взагалі.
– Попала вона в хороший заклад, все це платно, природно! – розповідає Людмила. – Можна було, звичайно і безкоштовне щось знайти, але чоловік вирішив, щоб у мами було все найкраще – добре, це можна зрозуміти. Привіз до столиці, а після стаціонару забрав її до нас на якийсь час – мовляв, їй одній поки ще буде важко. Я, звичайно, не в захваті була, але не сперечалася – все-таки це не кожен день і це його рідна мама. Думаю, ну на пару тижнів, ну на місяць, потім поїде до себе додому і все буде добре. Але вона живе день за днем, і додому взагалі не збирається їхати від нас, як ми вже з чоловіком зрозуміли.
Чоловік розповів Людмилі тиждень тому, що, виявляється, вже кілька разів натякав мамі, обережно запитував, коли вона вже збирається їхати додому. Вона починає сумно скарждитися, що нікому не потрібна, всім тільки заважає. Звичайно, син тут же починав її переконувати, що нічого такого він не мав на увазі, вона рідна нам людина і ми будемо дбати про неї.
– А тут взагалі заявила днями – з вами так добре, мовляв, ну що я там у себе одна буду робити? – усміхається Людмила. – Можливо, мені до вас переїхати? Я кажу, Олено Сергієвно, ось це жарт зараз був? Вона, така – ну чому ж жарт, раніше сім’ї поколіннями разом жили! І всі були щасливі. У вас, може, дитинка скоро буде, мовляв, все одно коли-небудь же народите, так я буду з нею сидіти, допомагати вам.
Людмила з чоловіком живуть зараз в квартирі, яку взяли в кредит. Квартира не сказати, щоб велика – такі зараз називають «евродвушка», хоча по суті ніяка це не повноцінна двокімнатна квартира, а однокімнатна квартира з великою кухнею. У прохідній кухні-вітальні зараз, власне, і живе сама Олена Сергіївна, чоловік і жінка живуть в невеликій спальні.
Людмилі вже все це порядком набридло. Мало того, що доводиться обслуговувати матір чоловіка – готувати, годувати, прати, але ж з нею ще потрібно і розмовляти. Слухати нескінченні перекази серіалів і новини знайомих, про яких Людмила, чесно кажучи, нічого не знає і не хоче знати – своїх проблем достатньо зараз.
Підтримувала лише думка, що свекруха не сьогодні-завтра збереться додому. Ну, може, через тиждень. Або після двадцятого – треба ще раз звозити її до лікаря.
Але тепер вже і лікар відкритим текстом сказав, що більше приїжджати не треба – якщо немає нових скарг.
А Олена Сергіївна, виявляється, додому і не збирається їхати зовсім. Пропонує продати її квартиру, купити спільно повноцінну двокімнатну або навіть трикімнатну. І жити, як то кажуть, поживати, дітей наживати.
– Я взагалі в подиві великому після цієї розмови з нею про те, що вона хоче жити з нами! – розповідає Людмила. – Чоловікові кажу – це що таке взагалі? Я з нею не хочу жити постійно, я і так вже ледве живу під одним дахом з мамою, якщо чесно. Платимо, кажу, за цю квартиру такі великі гроші, для чого? Щоб жити з твоєю мамою? Ну не потрібно це нікому, вона ж не стара людина, я розумію, що старих батьків потрібно доглядати і допомагати, але ж вона і сама ще спокійно може жити! Мені тоді взагалі простіше розлучитися, якщо чесно!
– А чоловік як реагує на твої слова і все, що відбувається в вашій родині зараз?
– Я думала, він буде захищати її і просити, щоб я послухаласі і зробила так, як його мама каже, щоб нам жити разом. Але він несподівано мене підтримав. Каже, якщо чесно, я теж втомився від мами, треба її відправляти додому, але як? Може, каже, ти їй скажеш? Я не хочу, щоб вона на мене ображалася. А те, що вона образиться не на жарт – це точно.
Чесно кажучи, Людмила до цієї розмови і сама мріяла вже кілька разів зібрати Олені Сергіївні валізу і викликати таксі. А тепер почула думку свого чоловіка і задумалася.
Чому вона має щось говорити його рідній мамі? Вийде так, що син у неї хороший буде, а невістка погана? Людмила вирішила, що втручатися у це все не буде, адже чоловік з Оленою Сергієвною рідні люди, нехай між собою і розбираються. Хіба не вірне рішення?
мулу на це офіційний дозвіл чоловіка і щось зволікає.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – uzhgorod.
