В цьому році вечір 18 грудня для мене особливо сумний. Останні кілька років я в цей день їздила до однієї літньої бабусі, яка жила по сусідству з моєю мамою.
Я давно живу окремо, добре заробляю, живу непогано, але і про свою маму я ніколи не забуваю. Вважаю своїм обов’язком їй допомагати – сплачую за неї комуналку, купую одяг і продукти.
Одного разу ввечері 18 грудня я приїхала до мами з подарунками, я так завжди роблю на свято Миколая. Ліфт не працював, я піднімалася пішки по сходах, і побачила, що двері в одну з квартир були прочинені, а звідти я начебто почула чийсь голос.
Я несміливо підійшла, постукала і зайшла в квартиру. В кімнаті на ліжку лежала бабуся, я її впізнала, бо не раз бачила її на балконі, коли йшла до мами. Бабуся була хвора і я прийнялася їй допомагати. Викликала швидку, а потім ще побігла в аптеку і магазин, щоб купити їй все необхідне.
Відтоді цю бабусю я взяла під свою опіку – везу продукти мамі, і їй щось прихоплю. А на свято Миколая щороку я купувала їй цукерки і мандарини, бабуся їх дуже любила і з задоволенням ласувала ними. Так тривало кілька років.
Влітку цього року бабусі не стало. Вона наче щось відчувала, тому за кілька днів до того покликала мене, щоб сказати, що свою квартиру вона хоче переписати на мене.
Я була дуже вдячна цій літній жінці, яка вже встигла стати для мене рідною людиною, але такого дорогого подарунка від неї я прийняти не могла. До того ж, я знала, що десь закордоном у неї є рідний онук, і не хотіла потім мати проблем з її родичами.
Коли бабусі не стало, ми з мамою все організували і провели її в останню путь. А згодом, як я і передбачала, з’явився онук бабусі. Він був зовсім не таким, як я собі його уявляла.
Олександр давно жив закордоном, а сумну новину про бабусю йому сповістила якась родичка. Він наскільки був вдячний нам за все, що відмовився від квартири на мою користь.
Але це ще не кінець історії. Ми почали спілкуватися з Олександром і він зробив мені пропозицію. Зараз я готуюся до виїзду з ним закордон.
Сьогодні я знову купила мандарини і цукерки, шкода тільки, що вже нема кому їх віднести. Потрібно робити добро вчасно і від щирого серця, і воно обов’язково до вас повернеться.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.