Мій чоловік – наймолодша дитина в сім’ї. У нього ще є старший брат Сергій тридцяти двох років та сестра Наталя тридцяти шести років, чоловікові тридцять. Мені їхня родина подобається, вони дружно живуть, зустрічаються на свята, подарунками обмінюються.
Є лише одна проблема – моєму чоловікові дуже важливо в очах родичів виглядати успішним. Через бажання чоловіка пустити рідні пилюку в очі найближчі місяці нам світить сидіти на макаронах, бо грошей не залишилося, оскільки всі наші заощадження він витратив на подарунки для своєї рідні.
І брат, і сестра, живуть дуже добре, у обох є сім’ї, діти, робота, своє житло. Батьки їм особливо не допомагали, мама працює медсестрою, тато електрик на якомусь підприємстві. Особливих грошей у сім’ї ніколи не було, жили скромно. Але освіту всім своїм дітям свекри дали гарну.
Сергій вчився в медичному, зараз працює у кількох приватних клініках, а Наталя працює у сфері будівництва. Отримують вони непогано, тому живуть в достатку, навіть вистачає, щоб батькам допомагати. У мене заздрості до них немає – люди старалися, працювали, от і пожинають плоди своєї праці.
Ми з чоловіком також живемо непогано. У нас є син. Є квартира в іпотеку, незважаючи на мій декрет, ми якось справляємось з усіма труднощами. Десь самі вирулюємо, десь допомагають мої батьки. Допомоги від своєї сім’ї чоловік приймати не хоче.
Він завжди намагається хоча б наздогнати брата і сестру за рівнем достатку, за успішністю. Спочатку мене це не напружувало, я навіть знайшла в цьому плюси – чоловік цілеспрямований, намагається чогось домагатися. Мої батьки теж підтримували його устремління.
– Ну і добре, що він так рішуче налаштований, багато досягне, – говорила моя мама.
А цього року на Новий рік було вирішено їхати відзначати батьків чоловіка. Вони якраз улітку добудували будинок і запросили всіх відзначити свято у них. Як я знаю, у будівництві будинку фінансово брали участь і Сергій з Наталею, що дуже засмучувало мого чоловіка. Він допомогти батькам не міг – у нас самих грошей завжди було впритул.
Я думала, що чоловік відмовиться від запрошення до батьків, але помилилася. Він сказав, що ми поїдемо. Усіми питаннями щодо поїздки займався чоловік. Мені довірили лише речі зібрати.
Нас зустріли привітно, виділили кімнату, все було гаразд. Я не відчувала себе зайвою у будинку батьків чоловіка, що дуже приємно. Там взагалі панувала така тепла атмосфера, ніхто нікого не намагався вколоти або якось зачепити, достатком не викаблучувався і взагалі все було добре.
Але коли на Новий рік усі обмінювалися подарунками, я зрозуміла, що дехто таки вирішив випендритися. І цією людиною був мій чоловік. Він подарував дуже дорогі подарунки батькам, сім’ям брата та сестри, племінникам. Нам такі презенти були не по кишені. Мені не жаль, що він подарував родичам такі класні речі, але для нас це було дуже дорого.
Я з останніх сил трималася, коли чоловік роздавав подарунки. На обличчях батьків та брата з сестрою явно читався подив, що дуже тішило чоловіка, собою він був задоволений.
Мені хотілося дізнатися, звідки така розкіш, але чоловік шепнув, що вдома поговоримо про цю тему. Я не стала влаштовувати сцени. А сенс уже якщо все зроблено?
Коли ми повернулися додому, з’ясувалося, що гроші на купівлю подарунків чоловік узяв кредит. До того ж він вигріб усі наші накопичення, яких і так було небагато. Тому до його зарплати нам тепер треба якось виживати, та й після неї не розгуляєшся особливо.
– Ти зрозумій, що я не міг зробити інакше. Ти ж бачила, що нам подарували? А уяви, що ми б були з порожніми руками чи якимись дешевими сувенірами, – уперто твердить чоловік.
– Ми зараз невідомо скільки харчуватися тільки макаронами. І то – у кращому випадку! І це через те, що ти захотів рідні пилюку в очі пустити? Вони такі подарунки роблять, бо мають можливість, а нам це не по кишені.
Всі мої аргументи чоловік не сприймає, він вважає, що все зробив правильно, бо не хоче в очах рідні виглядати найбіднішим.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
