Все життя, скільки Вероніка пам’ятала, батьки всі гроші віддавали сестрі. Коли Олена вийшла заміж, вимагала ще більше, адже вона звикла, що батьки щомісяця давали їй пристойну суму. Та якось мама зателефонувала Вероніці вся в сльозах, сказала, що з батьком сталася біда, а в них немає грошей. Вона відразу кинулася допомагати батькам. Та телефонний дзвінок рідної тітки, ошелешив Вероніку.
Вероніка завжди знала: в їхній родині є улюблений дитина, і це аж ніяк не вона. Всі похвали, вся ласка зазвичай діставалася її молодшій сестрі Олені. Та росла хворобливою, і батьки над нею буквально тряслися. Найкрасивіші іграшки, наймодніший одяг – їй ні в чому не відмовляли. Вероніка ж на таку щедрість розраховувати ніколи не могла. Вона часто згадує той випадок, коли сестрі на Новий рік подарували шикарну Барбі в сукні нареченої, а їй дістався светр для школи – колючий і абсолютно “баб’ячий”. За матеріалами
В результаті відчуття несправедливості затьмарило все дитинство Вероніки. Напевно, саме воно і підштовхнуло її вступати до ВНЗ не в рідному місті, а в столиці, за тисячу кілометрів від дому. Іспити пройшли вдало, її прийняли на бюджетне відділення престижного юридичного факультету. Тоді як Альона незважаючи на нескінченні заняття з репетиторами на бюджет пробитися не змогла і пішла платно вчитися на факультет менеджменту. До слова, для Вероніки репетиторів не наймати, вона просто довго і наполегливо займалася сама, але це вже лірика.
Закінчивши ВУЗ, Вероніка вирішила залишитися в столиці. Після практики її покликали в одну з найбільших адвокатських контор міста, кар’єра дівчини пішла вгору. Вона багато працювала і багато заробляла. Незабаром вона змогла купити квартиру і пересісти з громадського транспорту в власну новеньку іномарочку.
Чи раділи за неї батьки? Їм було все одно. Все спілкування Вероніки з мамою і татом в результаті звелося до рідкісних дзвінків в скайпі. Саме з цих дзвінків вона знала, що справи Олени йдуть не дуже, підcтупне начальство не помічає її трудових подвигів і підвищувати безумовно не хоче. Але маленька зарплата не зменшувала запити Олени, тому мама з татом спонсорували її поїздки за кордон, покупки дорогого брендового шмаття, та й машину теж довелося їй купити.
Тут, до речі, вийшла вельми неприємна історія. Олена ніби маленька дівчинка виклянчувала її, намагаючись тиснути на жалість: «Ось у Вероніки є машина, їй пощастило – на роботі попалося адекватне начальство. А я, а мені. А у мене немає нічого, невдаха я.» Хіба могли батьки витримати такий пресинг?
Незабаром Олена вийшла заміж. Наречений їй попався такий же інфантильний, як і вона. Він також тягнув гроші з батьків, також страждав від «несправедливості» начальства. Загалом, рибалка рибалку бачить здалеку. За рахунок батьків зіграли весілля, потім за їх же рахунок з’їздили у весільну подорож. А там і дітки народилися, яких в основному забезпечували хто? Правильно, бабусі і дідусі.
Йшов час. Бабусі і дідусі старіли, спочатку на пенсію пішов тато Вероніки, потім мама. Олена до такого повороту подій була не готова: фінансування різко скоротилося, а бажань менше не стало. Вона продовжувала нахабно вимагати від батьків гроші. Їм брати їх не було звідки. І тут довелося згадати, що у них є ще одна дочка.
Несподівано для Вероніки мама зателефонувала їй не в день народження і не на Новий рік. Вона поскаржилася, що батько на їх старенькому Шевроле в’їхав в Інфініті. Тепер з них вимагають гроші, багато грошей. Стільки у них немає. Вероніка ні на секунду не сумніваючись пообіцяла вислати потрібну суму. Поклавши телефон, вона тут же кинулася робити переказ.
Яке ж було її здивування і обурення, коли через тиждень їй зателефонувала тітка. З нею, до речі, у Вероніки були хороші відносини: тітка завжди шкодувала нецікаву дочку своєї сестри, всі хороші спогади Вероніки по суті пов’язані саме з нею, з її приїздами, з поїздками до неї в гості.
– Веронічко, ти що, з глузду з’їхала? Тобі навіщо спонсорувати цих ледарів?
– Тьотю Машо, ну це ж батьки все-таки! Вони на пенсії, звідки у них гроші?
– Які батьки, рідна? Прокинься! Твої гроші мама відразу Оленці віддала. У них же тут трагедія вселенського масштабу: всі друзі по закордонах відпочивати роз’їхалися, а у Оленки з чоловіком грошей немає. Мама з татом вперше спонсорувати не змогли. Так ось вони з них вже сім шкур здерли: беріть, мовляв, де хочете, але нам вийміть та положіте 30 тисяч на відпочинок. А батьки, значить, вирішили подоїти тебе. Бачиш, мені сказали, що ти сама вирішила грошей дати сестрі, типу в борг. Напевно, щоб я тобі дзвонить не стала.
– Як мама могла так вчинити! Ось я дурна.
– Ти гроші батькам надсилала на свята? Надсилала. Знаєш куди вони йшли? Олені. Я вже тобі не говорила, думала, що раз даруєш подарунки, нехай твоя мати ними як хоче розпоряджається. Але тут вона всі кордони перейшла!
Вероніка відчувала себе обдуреною і дуже нещасною. Найрідніші люди зрадили. Адже вона ні на секунду не замислюючись кинулася рятувати батьків. Не кажучи при цьому, як вони її ображали. А вийшло ось так.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.