– Моя рідна старенька бабуся завжди любила повторювати мені: стеж, мовляв, за здоров’ям, бо як буде тобі недобре, то ти нікому будеш не потрібна – ні собі, ні дітям, ні чоловікові, – сумно мені стала розповідати якось сусідка Євдокія. – А я не вірила їй, ігнорувала її поради та мудрі слова. Казала, що ніколи за поганого чоловіка не вийду заміж, якому буде недужа дружина – тягар. Була впевнена весь цей час, що мій чоловік – не такий, що він хороша людина, яка завжди зрозуміє та підтримає мене в усьому.
Євдокії 37 років, в шлюбі 14 років, у них з чоловіком двоє дітей-школярів.
Після народження дітей жінка вийшла на роботу, бо були дуже потрібні гроші, яких в сім’ї дуже не вистачало. Займалася дітьми, господарством.
Жили вони не погано, все було нормально, всіх все влаштовувало, поки якийсь час назад Євдокія не занедужала.
Покращення йдуть, але – дуже повільними темпами, яких важко не помітити.
До цього у Євдокії ніколи не було ніяких проблем з самопочуттям. Чоловік завжди ставився зі співчуттям і розумінням – пропонував лягти в ліжко, приносив чай теплий і малину.
Втім, Євдокія, як більшість жінок, довго не залежувалася. Через пару днів вже бігла поратися по господарству: робила всю роботу, яка накопичилася за весь час, поки вона лежала, годувала зголоднілих домочадців, вела дітей на гуртки. Чоловік хоча і бурчав на дружину, що вона знову рано встала, але був явно задоволений, що дружина швидко одужує і починає швидко все робити сама, адже втомився робити усю домашню роботу за неї.
Євдокія завжди була впевнена, що на чоловіка у важкий момент може покластися, він зрозуміє і ніколи не підведе.
І перший час він дійсно був на висоті – занепокоївся, наполіг, щоб Євдокія вирушила до фахівця.
Однак краще їй не стає, а чоловік, замість того щоб співчувати і хвилюватися, став сердитися чим далі, тим більше. Мовляв, скільки можна відпочивати вже. Ти так живеш вже пів року. Ти сама говорила, що стало краще, і що, знову все спочатку? Ну чого ти лежиш? Вистачить вже! Роботи багато різної накопичилося.
Таке відчуття, що він не вірить своїй дружині зовсім, що вона не могла встати пів дня, щоб приготувати вечерю, що сантехніка в квартирі не мита два тижні зовсім не тому, що Євдокія не хоче – їй просто зараз важко працювати так, як раніше.
– Засиділася ти вдома, ось. Починаєш себе накручувати, це не справа зовсім. Подумай, може, влаштуєшся кудись на пів дня на роботу, не заради грошей, а просто для руху активного.
До слова сказати, раніше і чути про це не хотів – щоб його дружина працювала. Наполягав, щоб дома сиділа, стежила за дітьми.
А тепер, коли у дружині не просто до магазину спуститися – йди, дорога, попрацюй.
Євдокія намагалася розповісти про своє самопочуття, пояснити, що все не так просто, що в її випадку є свої нюанси – чоловіка взагалі стали не подобатися ці розмови. Мовляв, мами-пенсіонерки так себе не ведуть, як ти в свої роки. Бери себе в руки і повертайся до нормального життя.
І Євдокія, опустивши голову, йде щось робити, бо хто її зрозуміє і підтримає. Йде на кухню розігрівати котлети і наливати всім чай.
Жінка все зробить, щоб відновитися, і почуватися добре, але вона вже тепер не знає, як буде жити з чоловіком далі, бо він, як виявилося, людина недобра, на нього покластися у важку хвилину не можна, як виявилося.
Але дзвіночок перший вже продзвенів. Та який там дзвіночок. І треба, напевно, прийняти ситуацію до відома і зробити висновки на майбутнє, але які?
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – pixabay.
