Я за тіткою своєю майже 8 років доглядала. І не через те, що хотіла від неї спадщини, а просто розуміла, що крім мене нікому.
У тітки Марії моєї була одна донька, моя двоюрідна сестра Галина. Але вона давно поїхала в Польщу на заробітки, і там і залишилася – вийшла заміж і осіла.
Спочатку Галина додому часто приїжджала, але потім діти пішли, то вже обмежувалася візитами раз у рік, на свята.
Та проблем не було, бо тітка Марія добре себе почувала, сама з усією роботою справлялася, ще й до доньки в Польщу їхала.
Та останні роки тітка дуже здала, почала хворіти вона ще 10 років тому, а останні 8 років то майже вже з дому не виходила.
Галина спочатку мамі доглядальницю найняла, але це було дорого для неї.
І тоді вона зателефонувала моїй мамі (моя мама – це молодша рідна сестра тітки Марії), і запропонувала, щоб хтось з нас доглядав тітку.
За це вона відмовиться від спадщини в нашу користь.
Будинок у тітки Марії був непоганий, а я жила в невістках, разом з батьками чоловіка, тому пропозиція мені сподобалася.
Але не тільки через будинок я погодилася доглядати тітку. Я її дуже любила, і не могла залишити в біді.
Жила я недалеко від неї, тому щодня могла забігати до тітки. Прибрати, зварити, попрати, купити продукти – все це входило в мої обов’язки.
У тітки Марії була своя пенсія, та її не завжди вистачало, тому я часто додавала свої гроші.
Доглядала я за тіткою, як за мамою рідною, та, нажаль, нещодавно її не стало, і я зробила все, як годиться, провела її в останню путь, всі витрати взяла на себе.
На жаль, все сталося так раптово, що донька тітки не змогла приїхати на саме поховання. Вона якраз на той момент в лікарні лежала.
Приїхала Галина на 40 днів. І стала говорити про оформлення будинку.
Виявилося, що тітка заповіту на мене не склала, а це означає, що єдиною спадкоємицею є Галина, її єдина донька.
Мені було дуже прикро, адже домовленість у нас була зовсім інша. Щоправда, усна.
Я вже подумала, що залишуся в цій ситуації при своїх інтересах, але Галина мене приємно здивувала.
Вона сказала, що все залишається так, як ми домовлялися, і що тітчин будинок тепер мій, можу хоч сьогодні переїжджати, але треба сходити до юриста, і розпитати, як швидко і правильно оформити будинок на мене.
Сказати щиро, я приємно здивована, бо вже в один момент мені здалося, що я за свої старання нічого не отримаю.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.