Моя мама ще 24 роки тому в Італію поїхала. Мені тоді було всього 14, я ще в школі вчилася.
Залишилася зі мною бабуся, мамина мама. І батько мій теж жив з нами, але він постійно вживав оковиту, і зовсім мною не цікавився, а через кілька років його не стало.
Спочатку мама віддавала борги, бо позичила багато грошей, щоб поїхати за кордон. А коли вже нікому нічого не була винна, стала заробляти вже для нас.
Всі зароблені євро мама бабусі висилала (бо батько точно б усе пропив). А бабуся, якій на той час було 65 років, стала будувати за ці гроші будинок.
Будувалися ми довго, в результаті, вийшов красивий двоповерховий будинок, в якому зараз живу я з чоловіком і двома дітьми, а також моя 89-річна бабуся.
Меблі усі, як і все решту, що є в будинку, купила нам моя мама.
Але минули роки, і все, що у нас є, вже давно стало не модним. Тому я сподівалася, що мама приїде у вересні додому з грошима, і ми весь інтер’єр вдома оновимо. Я вже навіть всі меблі піддивилася, деякі навіть вже наперед замовила, бо була впевнена, що мама все оплатить, принаймні, так було завжди – мама мені нічого не шкодувала.
Та цього разу мама мене так здивувала, що мені навіть важко це словами описати.
Вона привезла з собою велику суму грошей (складала їх мама років 8-9), і відразу купила квартиру. Я думала, це вона для мене і для моїх дітей старається, тому спочатку навіть зраділа.
Та мама мене засмутила, бо заявила, що квартиру вона собі купила.
Я була ошелешена, адже думала, що ще рік-два і мама додому повернеться, за бабусею стане доглядати. А тут така справа – вона собі окрему квартиру купила.
Від усього, що я собі замовила, довелося відмовитися, бо мама прямо сказала, що не дасть мені більше жодного євро, мовляв, вона вже чим могла, тим мене і забезпечила.
Я образилася на маму, і то дуже сильно, адже не розумію – навіщо їй одній на старість окрема квартира?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.