fbpx
Життєві історії
Вранці я вирішила, що треба піти в магазин, купити продуктів, тому попросила чоловіка дати мені гроші на покупки. Але вперше за весь час нашого спільного життя чоловік мені відмовив, каже, що я багато витрачаю, а нам час економити

– Грошей ніколи не буває достатньо. Вранці чоловікові кажу – кинь мені трохи грошей на картку, ну або готівку залиш, якщо є, – розповідає тридцятип’ятирічна Світлана. – Піду сьогодні після роботи в магазин, адже холодильник вже порожній! А він мені, з таким обуренням – а твоя, мовляв, зарплата де? Ти що, вже всі гроші витратила за два тижні? Та з таким обуренням, ніби я витратила мільйон.

У Світлани цілком середньостатистична сім’я: чоловік, двоє дітей восьми та п’яти років. З самого початку живуть вони в квартирі, що належить свекрам.

Розподіл обов’язків у сім’ї у них теж класичний: побут і діти цілком і повністю на дружині. З огляду на це Світлана і роботу собі підбирала після декрету, на чільне місце ставлячи аж ніяк не заробіток і кар’єрні перспективи, а близькість контори до будинку і можливість без особливих проблем відпрошуватися і брати лікарняні.

– Працюю зараз за копійки, звичайно! – зітхає Світлана. – Чистими виходить близько п’яти тисяч на руки, це ж мізер. Але зате маю можливість займатися домом і дітьми.

Працює Світлана до чотирьох годин, потім забирає дітей з садочка та групи подовженого дня та йде додому «на другу зміну» – готувати, прати, прибирати і прасувати.

– А бюджет у вас спільний в родині? Як ви грошові питання вирішуєте? Хто платить за комуналку, продукти, покупки?

– Так я навіть не знаю, як назвати наш бюджет! – махає рукою Світлана. – Спільний чи який – не зрозуміло. Платить той, у кого картка ближче. Хоча, звичайно, у чоловіка основний дохід, я – на підхваті. Але ми обоє купуємо продукти, платимо за квартиру, за садок, за шкільні обіди і так далі.

«Своїми» грошима Світлана також оплачує і особисті покупки: колготки, помади, перукарні і так далі.

При цьому гроші з обох карт йдуть всі, в нуль, і в кінці місяця кілька днів родина живе на мінімумі. Не голодують, звичайно, але сидять на залишках, під’їдають запаси круп і з великим нетерпінням чекають заповітної есемески про зарахування грошей.

Чоловікові така ситуація дуже не подобається. Жити з двома дітьми і зовсім без накопичень не можна, раз у раз повторює він. Навіть пенсіонери зі своїх смішних пенсій примудряються щось відкладати.

– Треба не витрачати менше, а заробляти більше! – каже Світлана.

Пів року тому чоловік Світлани знайшов підробіток. Але ось парадокс – ці гроші в бюджеті зовсім і не відчуваються. Накопичень як не було, так і немає, і більше того – останні кілька місяців вони точно так само перед зарплатою сидять на крупах і макаронах.

А цього разу чоловік раптом не на жарт вирішив економити і рахувати гроші.

– Чоловік раптом вирішив, щоб я звітувала, куди я витрачаю свої гроші! – розпачливо розповідає Світлана. – Вимагає виписку з рахунку показати. Чому я маю це робити? Це моя зарплата! Я все до копійки витрачаю на сім’ю, на дітей. Та й сам факт, що я маю давати звіт, м’яко кажучи, неприємний.

Я от думаю, чи в багатьох сім’ях дружини звітують перед чоловіком за власні гроші, чи то лише у мене така ситуація?

Фото ілюстративне – starfikir.

facebook