У той ранок, коли мав бути в молодої сім’ї чудовий ранок в передчутті відпустки та гарного відпочинку, у двері постукала Віра Олексіївна.

Так бувало досить часто.

Свекруха заходила в дім не з «привіт», а з порядком денним: «кому що винні» і «де чиї пріоритети».

Софія ще встигла подумки перевірити квитки та кальмарів у мріях, але мрії швидко здуло — наче протягом з під’їзду.

У цьому домі давно діяло неписане правило: якщо в когось «терміново треба», то це завжди родина Дениса, а якщо «можна зачекати», то це, звісно, Софія.

— Ти дуже невдячна людина! Як тобі може бути важливішою ця поїздка, ніж родина? — Голос Віри Олексіївни пролунав дзвінко і різко.

— Зізнайтеся, Віро Олексіївно, — Софія спокійно підвела брову, — ми з Денисом і без того постійно фінансово допомагаємо вашій родині, хоча самі далеко не багаті. Якщо чесно, я втомилася від цієї нескінченної допомоги.

— Але як ти можеш так говорити?! — свекруха обурилася. — Якби не Денис, ти б досі була самотньою! Ти ніколи не вміла думати ні про чоловіка, ні про його рідних.

— Мамо, припини ці вічні суперечки! — розсердився Денис, втомлено потираючи скроні. — Ми можемо все обговорити цивілізовано.

— Ні, бо по-іншому ви не розумієте! Твоя дружина може і без цього відпочинку обійтися собі спокійно, він їй не потрібний зовсім! А твоїй племінниці потрібні кошти. Вона вступає до університету! Для неї це дуже важливо. Зараз просто вирішується її майбутнє.

— Я не була у відпустці понад рік, — продовжувала далі Софія. — Я теж маю право на відновлення. Наша компанія, тим паче, оплачує частину відпочинку. Коли ще буде така нагода поліпшити здоров’я та нормально відпочити?

— Денисе, а ти не боїшся, що вона поїде сама? Раптом шукатиме когось іншого?

— Мамо, не треба говорити цього, це вже зовсім не смішно, — Денис ледь стримав роздратування.

Такі сцени стали буденністю. Віра Олексіївна регулярно приходила «на чай», а залишала після себе лише якийсь негатив та суперечки.

Софія ніяк не могла звикнути до постійного втручання свекрухи в їхнє сімейне життя.

— Якщо ви вважаєте, що досягнете своєї мети нами командувати, то це марно, — продовжила Софія, зберігаючи спокій. — Нікого шукати я не збираюся. Це організована поїздка з колегами, запланована уже давно. Я просто хочу, щоб ви, Віро Олексіївно, нарешті повірили у мою вірність і мою відповідальність перед родиною і своєю сім’єю.

— Відпочивати можна і вдома зараз! Ви не якісь там багатії. Наприклад, на моїй дачі.

— Дякую за цінні поради. Обов’язково їх обміркуємо, — усміхнулася Софія, намагаючись зберегти доброзичливий вигляд.

— Ми подумаємо і повідомимо тобі наше рішення, мамо, — пообіцяв Денис. — Якщо племінниці дійсно терміново потрібні гроші, я оформлю ще один кредит. Тільки давайте обійдемося без сварок, мені не хочеться слухати твоїх постійних повчань.

Ледве допивши чай, Софія проводила свекруху до дверей.

Вона чудово знала, що Віра Олексіївна, коли вони лише починали зустрічатися з Денисом, постійно просила гроші для доньки та племінниці.

Жодних об’єктивних причин для постійного переказу грошей родині не було — сестра Дениса була здорова, заміжня і мала хорошу освіту.

Її небажання працювати було її власним вибором, але сімейна традиція підтримки змушувала Дениса тягнути цю нелегку ношу.

— Денисе, нам потрібно поговорити з тобою, — сказала Софія, щойно зачинивши двері.

— Вибач за маму. Але що я можу вдіяти? Вона ж моя мати, маму не обирають, та й люблю я її такою, якою вона є. Такий у неї характер, нічого не вдієш, ми не змінимо її, просто не засмучуйся і не звертай уваги на все зайвий раз. Не бери близько до душі все це.

— Я розумію, але чому ти мусиш постійно фінансувати вже дорослу сестру? Вона ж значно старша. Ця родина вже звикла, що вони мають давати їм гроші і допомагати з усім.

— Я теж втомився, — визнав Денис. — Але я хотів це обговорити. Давай ти відмовишся від відпустки? Я допоможу племінниці, а мама не образиться на нас. Вона довго це пам’ятатиме і образу триматиме на нас на душі. Потім ми поїдемо у справжню подорож — може, десь а Карпати разом поїдемо відпочивати на тиждень якийсь? Я візьму кредит. А зараз просто відпочинемо на дачі.

— Ні, любий, так не вийде, — Софія рішуче похитала головою. — Ти хочеш бути добрим і для мене, і для мами. Так не буває. Рано чи пізно доведеться обирати.

— Я не хочу вибирати! — напружився Денис. — Але якщо ти вирішила їхати, то їдь. Просто пам’ятай, що мама це запам’ятає і образиться на нас з тобою вона.

Софія подумки сварила чоловіка за те, що мамі не може відмовити їй, але вирішила не робити конфлікт.

Вони були молодою сім’єю, завжди жили в мирі та злагоді, і вона не хотіла сваритися з усією родиною свого чоловіка.

Однак вона пообіцяла собі: якщо це триватиме, то вона не мовчатиме зовсім.

Денис взяв додаткову роботу, щоб допомогти племінниці та накопичити на відпочинок з дружиною в Карпатах.

Він навіть змінив свій робочий графік, щоб провести відпустку з Софією на дачі.

Але щойно Софія ступила на поріг дачного будиночка, Віра Олексіївна безцеремонно простягла невістці і лопату, і граблі, і пакетики з добривом.

— Ось, треба троянди обробити. Вони давно чекають!

— Я приїхала п’ятнадцять хвилин тому, — обурилася Софія. — Ви ж обіцяли, що я тут відпочиватиму у свою відпустку! Задля цього я й скасувала поїздку!

— Що, я тебе змушую працювати? Це ж просто обприскати троянди. Ти ж збираєшся жити на моїй дачі два тижні й нічого не робити?

— З вами домовлятися — собі дорожче, — пробурмотіла Софія, шкодуючи, що не поїхала, куди хотіла, а до свекрухи у відпустку прийшла.

— Давай швидше, сонце підніметься, листя обпечеш, — підганяла свекруха.

— Чому ж ви не зробили це раніше? Я ніколи не працювала на городі. Я можу лише нашкодити.

— Якщо лінуєшся — так і скажи! — обурилася Віра Олексіївна. — Не треба тут розводити «розумні» розмови!

— Я просто дбайливо ставлюся до рослин, — відповіла Софія.

— Я бачу, яка ти мудра! — мовила свекруха.

— Мамо, що сталося? — запитав Денис, з’явившись у дверях.

— О, синочку, ти приїхав! — обурення миттєво змінилося на солодкий тон.

— Так, машину ставив, — Денис оцінив ситуацію: Софія насупилася, Віра Олексіївна тримає граблі і добриво. — Що тут відбувається?

— Мене настирливо просять працювати, любий, — зітхнула Софія, — у мою заслужену відпустку.

— А від чого тобі втомлюватися? — вигукнула свекруха. — Сидите ж цілий день, папірці перебираєте! Це не те, що люди раніше на заводах працювали з ранку до ночі колись!

— Мамо, давайте поговоримо, — сказав Денис холодним тоном. Софія ніколи не бачила його таким. Він сказав дружині: — Софіє, залиш нас, будь ласка.

Софія вирішила не сперечатися і вийшла.

Вона оглянула ділянку: сонце вже припікало, а більшу частину території займали кущі троянд. Вона підійшла, розглядаючи квіти.

Сухі стебла, листя коричневого кольору, закручені, поїдені комахами листочки. На одному кущі ледь з’явилися бутони, але вони вже в’яли, хоча навіть не розквітли.

Із будиночка долинала гучна розмова, але Софія не могла розібрати слів.

Денис сперечався з матір’ю.

«Бідні квіти, — подумала Софія. — Як можна було довести їх до такого стану? Якби ж можна було їх звідси забрати. Я свої кімнатні квіти так плекаю, а тут».

Софія здригнулася, коли свекруха грюкнула дверима і сказала, прямуючи до хвіртки:

— Щоб усі квіти були оброблені! Завтра перевірю!

Денис вийшов із будинку сердитий і підійшов до дружини.

— Отеке тобі, — він роздратовано похитав головою, — сталося те, чого я боявся. Я підозрював, що тут щось нечисто.

— Про що ти?

— Мама, — фиркнув Денис. — Ми посперечалися через роботу на дачі. Слово за слово. І вона проговорилася про племінницю. Вона, виявляється, витратила всі гроші на дорогий телефон! А я думав, що їй справді потрібні кошти на навчання. Сестра звикла, що їй завжди допомагають. Що вона — улюблена донька, а я — запасний варіант.

— Заспокойся, — Софія ніжно сказала.

— Вона звикла так поводитися і командувати нашою сім’єю, — Денис не зупинявся. — Думала, я боятимуся її засмучувати. Але ця ситуація з дачею. Вона навіть не знітилася, коли я сказав, що несправедливо навантажувати тебе роботою у твій відпочинок.

— Не можу повірити, що ти посперечався з мамою через мене, — посміхнулася Софія. — Ти здавався зразковим синочком.

— Якщо доведеться вибирати, я обираю тебе, — твердо відповів Денис. — Давай поїдемо звідси. Вибач за твою зіпсовану відпустку. Я обіцяю, ми поїдемо в Карпати разом.

— Постривай з тим Карпатами, — махнула рукою Софія, з жалем дивлячись на троянди. — Може, й справді варто їх обприскати. Мені так шкода цих кущів. Як можна було так занедбати їх?

— Між іншим, ці кущі я дарував мамі! — з гордістю сказав Денис. — Вона так мріяла про них. А в результаті навіть не доглядає. Могла б хоч мене попросити, якщо не хотіла сама.

— Так, рослини шкода, — повторила Софія, і раптом у її голові виник план. — Послухай, а ми можемо поїхати ближче до вечора?

Коли Софія та Денис їхали нічною дорогою, вони щиро сміялися.

— Ось буде видовище, коли вона це побачить! — раділа Софія.

— Ще б пак! Ми просто як герої пригодницького фільму!

— Це компенсація за всі недобрі її дії! Плюс, рослини отримають гідний догляд. Головне, встигнути до світанку!

Вранці, коли свекруха повернулася на дачу, вона побачила розриту землю і кілька лежачих листочків.

А на дверях будиночка висіла величезна записка:

«Вибач, мамо. Ми не обприскали твої троянди. Їм тут погано. Тому ми їх викопали. Поки не вирішили, що з ними робити: продамо чи віддамо добрим господарям. Вважай, ми взяли компенсацію за скасовану відпустку кущами».

Вранці Віра Олексіївна стояла посеред дачі, тримаючи записку в руках і не могла повірити, що її син так вчинив.

Сусідський кіт обнюхував порожні лунки, де нещодавно росли кущі троянд, а вітер чемно підмітав листочки, які залишилися після них.

Телефон Дениса не затихав від викликів, та вперше за багато років він відповів спокійно й коротко:

— Мамо, з трояндами все буде добре. Кредит я скасовую. Відтепер — жодної копійки без нашої спільної згоди і жодної «відпустки на городі». Люблю вас, але у нас своя сім’я і втручатися до нас не потрібно.

Мама дуже образилася і більше не дзвонить синові, не пише йому, лише родичам скаржиться, що невістка так недобре вчинила, намовила сина проти матері рідної.

Але хіба син не вірно вчинив? Хіба невістка тут винна?

Фото ілюстративне.