Тоді якраз наближався день народження онучки, їй мав виповнитися лише рік, Ганна вирішила зробити незабутній подарунок, адже рідніших людей у неї немає.
Марина єдина донька у Ганни. Так вийшло, що чоловік її не стало давно, ще коли донька була зовсім малою. Так Ганна залишилася вдвох із донькою.
Через деякий час Світлана вийшла заміж. На весілля мама подарувала чималі гроші на хорошу машину, які збирали вони разом з батьком. Самій Ганні машина не потрібна, а дітям в самий раз. Жили молодята разом із мамою, квартира трикімнатна велика, місця всім вистачає. Потім народилася внучка Іринка.
Через тиждень тоді мали святкувати її перший день народження. Ганна довго думала, що подарувати? Потім вирішила, перепише квартиру на свою Світланку і подарує документи, буде такий подарунок усім.
На радощах Ганна розповіла про свої наміри своїй рідній сестрі Вірі. Сестра не розділяла такої радості, а навпаки – говорила, що то нечесно. По перше Іринка ще зовсім маленька і нічого не розуміє, по друге якщо в неї з’явиться сестричка чи братик, для них що подаруєш, якось не правильно буде, виходить.
– А де будеш жити ти? – на останок вже серйозно запитала сестра. – Як до такої новини віднесеться твій зять Микола. Поки квартира твоя, він хороший, добре ставиться до тебе, адже в тебе живе, а якщо перепишеш, покаже тобі за двері й куди підеш?
Ганна образилася на сестру за таку розмову, адже і донька і зять – люди у неї хороші та добрі. Їм немає чого ображатися на неї, адже вона тільки добро робить для них.
Ганна так і зробила, як планувала. Всі документи оформила на дочку.
А на дні народження діти їй сказали, що в неї буде ще онук. Того дня були всі щасливі та веселі, радості був повен дім.
А згодом Ганна помітила, що діти вже не так добре ставляться до неї. Кажуть, що добре було б, щоб вона свою кімнату онукові звільнила, а вони маленьке ліжко поставлять для неї на кухні і шторою відокремлять.
Мати відказати дітям не могла, адже завжди в усьому погоджувалася з ними. Та згодом і там всім заважала, адже коли приходили гості – не знала куди їй подітися, шукала вільного стільця в колись її квартирі.
Лише тепер Ганна, вперше за багато років, пішла до сестри, розказала про свою нелегку долю, вибачилася перед Вірою і стала просити, щоб та взяла її жити до себе, адже діти її живуть окремо, а в неї вільна кімната є.
Віра сестру шкодувала, але відмовила, адже діти до неї щовихідних приїжджають, з онуками в кімнаті ночують тій.
Ганна додому поверталася сумною, її там ніхто не чекає, місця для неї там нема. А все тому, що мала добре серце, і не послухала свою сестру багато років тому. Та що вона може зробити тепер?
Фото ілюстративне.
