Як тільки чоловіка не стало, життя Світлани змінилося дуже.
Дім, в якому минули найкращі роки життя був якийсь зовсім порожній та великий для неї, що було не по собі.
Донька навчалася в іншому місті, приїжджала в основному лише на вихідні. Грошей постійно не вистачало і Світлана вирішила поїхати з подругою в Польщу. Вона там вже давно працює на складі, робота не дуже важка, та й гроші платять хороші.
Світлана старалася часто приїжджати додому, привозила зароблене доньці, чим могла допомагала рідним. У Світлани сестра сама виховує трьох дітей, тому вона постійно в усьому їй допомагає.
Сестрі зараз легше, бо діти підросли, усі ходять в школу, вона може працювати. Але сестра завжди рада будь-якому одягу і пакету продуктів, які намагалася їй прикупити Світлана.
Так минуло декілька років і дочка Світлани, Ольга, сказала, що збирається заміж. Дуже хоче гарну сукню і мріє про шикарне весілля, але в молодих грошей немає, та й батьки майбутнього зятя допомогти нічим не можуть, у них аж четверо дітей, у них всіх вся надія на сваху, бо знають, що та за кордоном, а значить і гроші має добрі.
Світлана майже пів року для дочки збирала гроші, потім ще й в людей позичала. Весілля було дуже гарне, а сукня розкішна.
Молоді стали жити в квартирі Світлани. Потім діти хотіли новий холодильник, мікрохвильову, нові меблі. Мати вже втомилася, а у неї жодної копійки відкладено не було.
А восени у Світлани був ювілей, вона зібралася додому, адже хотіла провести цей день з рідними людьми, дітям повідомила про це в останній момент, бо не знала чи вийде взяти квитки.
Та Ольга сказала матері, що зустріти її не зможе ніхто, бо вони у цей день зібралися до свекрів, до них донька з сім’єю приїде, хочуть родиною посидіти.
Світлана засмутилася, але в дорозі, поки їхала додому, надіялася, що діти все таки залишаться вдома, щоб з нею зустріти свято, бо їй через 2 дні вже потрібно їхати назад.
Та марно. Жінку зустріли лише стіни порожньої квартири. Світлана набрала сестру, повідомила, що вже вдома, привезла гостинці її діткам. Але сестра сказала, що завтра сусідка її буде біля них проїздом, забіжить до Світлани і все забере. Вона думала, що сестра її запросить до себе, а та сказала, що поспішає, бо до неї подруги прийшли і поклала телефон.
Свій ювілей Світлана провела сама. Донька зателефонувала ввечері лише, Ольга попросила вибачення, сказала, що їх сестра чоловіка запросила до себе, то вони у неї переночують, а мама нехай відпочиває вдома одна.
Наступного дня ввечері зять з донькою були вдома. Вони дуже здивувалися, коли у ванній кімнаті побачили багато маминих речей і усі розпаковані торби.
Світлана роздала їм подарунки і сказала, що до Польщі більше не поїде. Вона знайшла роботу в сусідньому будинку, гроші там не великі платять. Але ж скільки їй одній потрібно?
А вже наступного ранку Світлана почула, як діти незадоволено шепочуться на кухні. Зять був незадоволений дуже, щось говорив про кредит, який планував взяти на автомобіль, а тепер їх плани змінилися, самі його вони не потягнуть.
Світлана вдала, що нічого не почула. Привіталася, посміхнулася, випила йогурт і стала збиратися на роботу. Тепер їй байдуже до кредиту дітей, відтепер вона житиме для себе.
Світлана дуже добре лише тепер зрозуміла, що через важке заробітчанське життя, батьки самі виховують невдячне покоління дітей. Більше заріклася ні копійки дітям не давати. Хоча іноді думає чи правильно це, адже хто догляне її на старість?
Фото ілюстративне.