Про матір свою Степан згадав цього разу, вперше за багато років, лише на початку цієї осені, коли залишився без роботи, коли зовсім не знав, що далі робити.
Гроші скінчилися дуже швидко, адже ціни на все високі, за оренду квартири було нічим платити, та й на харчі навіть не вистачало.
Роботу було знайти дуже важко, адже багато людей її шукало, а бізнес весь сидів вдома, а йшла зима, перспектив мало, адже з роботою тоді в усіх проблеми, а на зарплату звичайного охоронця в столиці не проживеш.
Зараз часи складні, в великому місті жити непросто.
Тоді й Степан вирішив повернутися в село до дому, до своєї матері, а там, весною, як вже буде.
Чоловік сподівався, що в мами перезимує, а навесні все зміниться, життя стане легшим і він знову поїде до столиці.
З порожньою торбою він переступив поріг старенької хати, мати його чекала, встала з ліжка, хоч важко було, підійшла до сина.
В її очах була тка далека печаль і, водночас, світла і щира радість. Вона була в своїх почуттях, як дитина.
Натрудженими руками насипала свіжого гарячого борщу, каші, приправила квашеної капусти та огірочків.
Цілий вечір Марія заспокоювала свого сина, щоб не хвилювався про майбутнє, адже тепер вони разом, все буде добре, вона його не залишить, завжди допоможе.
Урожай картоплі тієї осені Марія зібрала гарний, має бурячків, морковки, цибулі, капусти, є консервації багато, поросятко, гуси та кури, їм двом вистачить, зиму переживуть якось, а весною вже легше буде.
І хоча їй самій було важко, але вона з останніх син заспокоювала свого сина, як свою малу дитину, як це робила багато років тому. Степан сказав мамі все, що було на душі. І відразу стало так спокійно, тепло, як вже давно не було.
Степанові, вперше за багато років, стало соромно, але не перед мамою, а перед собою, що за стільки років він геть про неї забувся, як вона тут сама з усім справлялася, ще й господарство таке тримала, хоча старенька вже.
Після того Степан вирішив, що більше ніколи не залишить матір, весною посадить город і будуть разом господарювати, а про роботу вже на весну домовився, місцевий фермер візьме його до себе. Вже думають з мамою придбати корівку. Тепер вони будуть разом, він її більше ніколи не залишить.
Рідніше матері немає!
Тепер до них частенько навідується сусідка Валентина, вона одна виховує сина, давно залишилася без чоловіка. Допомагає старенькій, адже вона жінка, краще її розуміє. А старенька Марія вже відкладає гроші з пенсії синові на весілля, адже бачить, як її Степан кохає Валентину.
Як би важко не було в житті, повертайтеся до батьків. Разом з ними завжди можна знайти спокій і відповідь на всі життєві питання. Невже в житті є рідніші люди за наших батьків?
Фото ілюстративне.