fbpx
Життєві історії
Вона все життя намагалася бути ідеальною і у всьому догоджати своєму чоловікові. Але в один день все змінилося. Цю історію варто прочитати багатьом жінкам

Вона все життя намагалася бути ідеальною і у всьому догоджати своєму чоловікові. Але в один день все змінилося. Цю історію варто прочитати багатьом жінкам.

Розповідь про жінку, якій набридло терпіти невдячність чоловіка. Джерело

Вранці на роботу Pиті подзвонив чоловік і повідомив, що ввечері, не заїжджаючи додому, відразу відправиться до Васильєвих відзначатимуть своє професійне свято. «Якщо хочеш, приходь», – додав байдуже, впевнений, що вона не піде, а буде читати або весь вечір стирчати біля комп’ютера.

«Гаразд», – теж безбарвно відповіла вона, але в обідню перерву вирушила в універмаг за подарунком чоловікові. Жінки юрмилися у відділі парфумерії.

Читайте також: Дуже скyпий чоловік. Настя ходить в старому лахмітті, а він купляє собі найдорожчі гаджети. Каже, що гроші мають бути в кожного свої

Риті відразу кинувся в очі флакон дорогого одеколону – на чорному глянці коробочки елегантний красень в недбало накинутому піджаку, з зухвалим пращурами і глузливою напівусмішкою. Точно її Григорій.

Продавщиця спритно упаковувала подарунки в яскраву фольгу, клеїла бантики. Несподівано підійшла бабуся сказала:

– Ох, дівчата, ось ви даруєте мужикам одеколони, а нюхати-то будуть інші і на краватками милуватися теж.

«Дівчата» дружно засміялися, а Рита подумала, що вона все життя так – все для Гришенька, а він – для інших. Молоді були – любила його без пам’яті, а він поблажливо дозволяв. В інститут на заочне поступив – вона ночами за нього контрольні писала. Діти з’явилися – всі турботи взяла на себе.

Звичайно, по початку вона відчувала його подяку. Потім він до її турбот звик і сприймав як належне. Хоча з боку, напевно, здавалося, що сім’я ідеальна: достаток, мирне життя, слухняні, розумні діти. Але ось діти вивчилися і поїхали. Рита залишилася з чоловіком. І зрозуміла, що в її житті чогось не вистачає.

Її мати тоді, 20 років тому, була проти їхнього шлюбу. «Ну, подивися, адже він же дуже красивий, і знає про це, і милується собою, – твердила вона закоханій дочці. – Гарний чоловік – загальний чоловік. Всі будуть на нього витріщатися, а тобі дістанеться менше всіх, хоча прав буде більше».

Тоді не пункт перший – ми маємо нецікаву дружину. Пункт другий – їй уже 43 роки, пункт третій – вона нікому не потрібна»

Рита підійшла до вікна. Сонце жарило вже по-весняному. «Скоро і жіноче свято, – подумалося мляво. – І що? Знову одна. Але ж життя майже прожите. І що попереду?»

З вулиці долинуло веселе цвірінькання, потім наполегливий стукіт по склу. Рита опустила очі – по карнизу походжав розкудлаий горобець і косив на Риту круглим оком.

«Але ж це знак», – подумала Рита. В ту ж секунду, підтверджуючи її думки, забухали настінні годинники.

«Отже, час ще є. Пункт перший – якщо нас не люблять, полюбимо себе самі». Грюкнувши дверима, Рита помчала сходами вниз: спочатку в перукарню, потім в магазин.

О пів на сьому дзеркало захоплено пялилось на таємничу незнайомку: злегка похитуючись, вона сиділа в комп’ютерному кріслі. Маленьке чорне плаття, коротка стрижка, по-модному розпатлана триколірна чiлочка, а очі глибокі, з загадкою (підводка, тіні, вміла розтушовка), губи – трохи зачепи олівцем і рідкої помадою з блиском – і ось вони вже і пухкі, і капризно вигнуті .

«Отже, пункт другий: в 40 років життя тільки починається»

Вона пройшла на кухню, повернулася з кeлихом вuна, чокнулась з дзеркалом: «Пункт третій – а чи потрібен нам чоловік, який не зміг оцінити таку жінку?

До Васильєвих вона увійшла, злегка похитуючись на тонких шпильках. Загальне замішання – і відразу потягнулося кілька чоловічих рук: допомогти зняти пальто, запропонувати стілець або яблучко. «Що ви говорите?! І мій чоловік тут? Я якось відразу не помітила»

Противник був приголомшений раптовим втоpгненням, збuтий з пантелику стpатегією і тактикою, пригнічений загальним захопленням.

Вранці, бажаючи взяти реванш за вчорашню поразку, він своїм колишнім голосом нахабно заявив: «Ми взагалі-то снідати будемо?» Але тут він помилився, або, може, ще не прокинувся остаточно, тому що поруч з ним була зовсім не та, що раніше, в сенсі, не «принеси-подай».

Поруч безтурботно посапувала ніжна, примхлива жінка, абсолютно впевнена в собі.

Не повертаючи розпатлану триколірну чілку, вона капризно промуркотала: «А ти вже приготував сніданок, дорогий?» Потягнулася і, знову засинаючи, подумала: «Ось так-то, милий. А інакше доведеться повернутися до пункту третього».

You cannot copy content of this page