fbpx

Володимир зізнався, що коли він почув звістку про дитину, то банально злякався, адже на той час він вже був заручений з іншою. Щоб не зірвалося вигідне для нього одруження, Володимир запропонував своїй багатій нареченій переїхати жити за кордон, що вони власне і зробили. 20 років він з дружиною прожив в Польщі, жили заможно, все, як він мріяв, але не було між ними любові, та й діточками Бог їхню сім’ю не поблагословив. Думки про те, що це все через його гріх, все частіше не давали йому спокою. Він раптом зрозумів, що мусить знайти Олександру і донечку і попросити у них пробачення

Олександра збиралася в гості до своєї давньої подруги. Вони не бачилися майже 20 років. У Марини все чудово – гарна сім’я, чоловік, троє дітей. Вони знаються ще з університетської лави, разом мріяли про щастя. А коли Марина виходила заміж, Олександра була дружкою на її весіллі. Саме там вони з Володимиром і познайомилися. Якби ж то знав, що все саме так складеться.

Володимир був найкращим товаришем нареченого, на Олександру він відразу звернув увагу, відколи вони затанцювали свій перший танець, з рук не випускав. Їхній роман розвивався бурхливо, не встигла Олександра отямитися, як зрозуміла, що чекає дитину. Коли повідомила коханому про дитя, той сказав, що йому треба подумати. Більше Володимира вона не бачила.

Донечка народилася на Різдво, росла красунею і розумничкою. Олександрі важко все давалося, але вона витримала. Як і всі жінки, які колись опинялися у такому ж становищі, як вона, Олександра всі сили кинула на те, щоб довести усьому світові, але найперше зраднику Володимиру, що вона впорається. Правда, на особисте життя часу зовсім не залишилося.

І у неї все вийшло. Зараз Олександра працює керуючою відділом на одній великій фірмі, доньку вона відправила вчитися в Австрію, там знайшла для неї хороший університет. Олександра дуже не хотіла, щоб донька повторила її долю, тому вважала, що гарна освіта зможе забезпечити їй в майбутньому пристойний рівень життя.

Марина зателефонувала Олександрі ще за кілька днів наперед і запросила подругу до себе в гості на Різдво. Олександра погодилася, хоч і треба було їхати в інше місто. Свята вона святкувала сама, так як Іванка сказала, що залишиться на канікули в Австрії, вони з друзями планували поїхати в гори і там відзначити її 20-й день народження.

Олександра сіла в своє дороге авто і попрямувала назустріч спогадам. Марину вона любила, але зустрічалася з нею нечасто, цьому сприяли і відстань і болючі спогади. Марині теж було незручно через те, що все так сталося – зараз вона щаслива дружина і мама, в той час як її найкращу подругу спіткала доля матері-одиначки. Після всього, що сталося, Володимир назавжди поїхав з міста. Де він і що з ним не знав навіть його найкращий друг, чоловік Марини.

Вечірка була в розпалі, як раптом в двері хтось постукав, коли Марина відчинила, ледь не обімліла – на порозі вона побачила Володимира. Він привітався і попросився увійти. Сказати, що ця зустріч стала сюрпризом для Олександри – це нічого не сказати. Усі довго мовчали, тишину перервав сам Володимир, коли зрозумів, що Олександра встає з-за столу і зараз знову зникне назавжди.

Володимир розповів, що коли він почув звістку про дитину, то банально злякався, адже на той час він вже був заручений з іншою. Щоб ця інформація не просочилася і не зірвалося вигідне для нього одруження, Володимир запропонував своїй багатій нареченій переїхати жити за кордон, що вони власне і зробили.

20 років він з дружиною прожив в Польщі, жили заможно, все, як він мріяв, але не було між ними любові, та й діточками Бог їхню сім’ю не поблагословив. Думки про те, що це все через його гріх, все частіше не давали йому спокою. Він раптом зрозумів, що мусить знайти Олександру і донечку і попросити у них пробачення. Він навіть і не сподівався, що йому так пощастить і довго шукати не доведеться – доля знову їх зведе у Марини.

Олександра слухала сповідь Володимира мовчки. Сказати їй було нічого, адже вже нічого не вернеш. Все склалося так, як склалося і на це немає ніякої ради, не вони перші, не вони останні. Скільком дівчатам ще прийдеться стати матерями-одиначками через те, що вони закохалися не в тих чоловіків, історія стара, як світ…

В цей час задзвонив телефон Олександри. По відеозв’язку донечка радісно розповідала, скільки в Альпах випало снігу і як весело вони проводять з друзями час. Володимир не міг відвести погляду від екрану – якою ж красунею стала його донечка.

– Вона ніколи не назве мене татом, – сумно константував він.

– А що ти зробив для цього?, – тихо відповіла йому Олександра…

Олеся Біла.

Спеціально для ukrainians.today. Передрук без гіперпосилання на ukrainians.today заборонений.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page