Кожен день до дитячого садка приходила елегантна жінка похилого віку. Вона чекала, поки дітей виведуть на прогулянку і тоді жадібно дивилася на світленьку і синьооку дівчинку років п’яти.
Катя росла дуже тямущою дівчинкою. Вона грала головні ролі у всіх спектаклях, знала назви безлічі країн, вчила англійську і займалася художньою гімнастикою. За матеріалами
Про всі успіхи дівчинки її бабуся і дідусь дізнавалися по телефону. Сергій, їх син, дзвонив Ніні Іванівні та Марку Іллічу два рази в тиждень.
Прогулянка закінчилася, і Ніна Іванівна відправилася додому, щоб розповісти чоловікові про Катю. Марк Ілліч не ходив до садочка, він останнім часом відчував себе погано, і боявся, що такої зустрічі через паркан серце його не витримає.
– Вона така красива! І дуже схожа на Сергія!
– Подзвони йому, – попросив чоловік, – раптом щось помінялося.
– Нічого, – похитала головою Ніна Іванівна.
Вона дзвонила синові вранці. Питала:
– Ну може, хоча б на годину? Я так мрію побачити нашу дівчинку.
– Ти ж знаєш, – відповів син, – що Ліза не дозволяє. Якщо вона дізнається, на розлучення подасть. А я її люблю.
– Ось як мені далі жити? – скаржилася Ніна Іванівна своїй подрузі. – Дівчинка росте, а я її не бачу. Сеpце кpoв’ю обливaється.
– А чого ти хотіла? – обурилася Інна Леонідівна. – Сама винна. Та будь тоя воля, взагалі внучки б не було. Молодець Ліза, що так вчинила. Гнати тебе з їх порога мітлою треба!
Історія ця почалася сім років тому. Тоді Сергій – розумний і перспективний хлопчик із золотої сім’ї – вирішив пов’язати свою долю з бідною сиротою з сусіднього під’їзду.
Ніна Іванівна, яка вийшла заміж за розрахунком, для єдиного сина приготувала відмінну партію: багату інтелігентну дівчинку, дочку друзів. Але син привів у дім Лізу.
– Ти ж не одружишся на ній! – кричала тоді Ніна Іванівна. – Кістками ляжу, а тебе з жебрачкою в РАГС не пущу.
Тоді Сергій переїхав з Лізою в орендовану квартиру. Від трійки в центрі – подарунок батьків – відмовився.
На весілля Ніна Іванівна не прийшла.
Коли Ліза повідомила, що чекає дитину, потягла невістку в лікарню: робити aбoрт. Невістка втекла перед опeрацiєю через вікно.
– Мама, ти з глузду з’їхала? – накинувся на Ніну Іванівну Сергій, коли плачуча Ліза повернулася додому.
– Це не твоя дитина! – заявила бабуся.
Тоді син перестав з нею спілкуватися. Контакт відновився після випадкової зустрічі в супермаркеті. Тоді Сергій тримав на руках дівчинку: свою маленьку копію.
Ніна Іванівна попросила потримати її на руках. Дівчинка посміхнулася, і серце немолодої жінки розтануло.
З тих пір вона дзвонила синові і слухала історії про Катю.
Зустрічатися з нею син не дозволив: Катя може розповісти про це мамі.
Одного ранку в двері подзвонили. Ніна Іванівна відкрила двері. На порозі стояла Ліза. Вона тримала за руку Катю.
