– І нічого ж не віщувало якоїсь сварки, – розповідає 60-річна Ірина Гнатівна. – Зібралися ми у нас на дачі: подруга моя, син з дружиною приїхали, ну, ми з чоловіком, природно. Донька не приїхала, дачу вона не любить. Чоловіки шашлики смажити пішли, ми на терасі сидимо, розмовляємо: я, невістка Наталя і подруга моя. Подруга каже, добре тут у вас, мовляв. Я кажу, добре-то, звичайно, добре, але, мабуть, продавати будемо дачу восени. Треба дочці моїй якусь квартиру купувати. Може, відокремиться від нас, буде мати свій куточок, так у неї своя сім’я з’явиться, нарешті.
Дітей у Ірини Гнатівни і її чоловіка двоє: тридцятирічний Макар давно відокремився, у нього своя сім’я, правда, своїх дітей ще немає ще поки. А 36-річна Марія досі живе з батьками. Дуже хоче заміж, але не виходить у неї поки що з особистим життям. І на сайтах знайомств сидить, і подруги її знайомили – але не складається нічого, хоч ти трісни. Пара-трійка побачень, і на цьому все.
Всі їй намагаються допомогти, все дають різні поради, намагаються познайомити з кимось, але толку поки немає.
– Шкода її! – зітхає Ірина Гнатівна. – День народження у неї місяць тому був, так вона напередодні аж плакала. Все, каже, погано у мене, в 36 я нуль без палички, ні сім’ї, ні дітей, живу з батьками. Ледве заспокоїли ми з моїм чоловіком її. Вона пішла, а ми поговорили потім з батьком. Вирішили, що треба хоч хутром назовні вивернутися, але купити Марії окрему квартиру, і як можна швидше. Це єдине, чим можна допомогти. І подруга підтримала Ірину.
– Ось, правильно, – каже, – вирішуйте питання з житлом! Буде у неї своя квартира – і особисте життя дуже швидко налагодиться. Зі своїм житлом точно одна не залишиться, чоловік швидко знайдеться.
Проблема тільки в тому, що грошей на покупку квартири немає в їхній родині ні в кого. Марія працює в центрі позашкільної освіти, веде гуртки у дітей. Установа державна, це плюс. Зарплату, хоч і невелику, поки платять. Але що буде з освітою в найближчому майбутньому, ніхто не знає. Може, і взагалі гуртків тепер не буде, нічого дивного. Тут і школа під великим питанням, якщо переведуть всі школи на дистанційне навчання.
У будь-якому випадку, сама Марія квартиру собі не купить ні за що, та й грошей не відкладе на перший внесок.
Ірина Гнатівна з чоловіком теж небагаті, проте, оптимізму не втрачають зовсім. Пошкребли по засіках, зібрали все, що є, готують на продаж дачу. Якщо все у них вийде, як вони хочуть, половину або трохи більше скромною однокімнатної квартири наберуть, решта візьмуть в кредит, який по-трішки виплачуватимуть. Чоловік хотів на пенсію йти, але тепер не вийде. Потрібно буде попрацювати ще років п’ять хоча б, і Ірина Гнатівна якийсь підробіток пошукає. Ну а що робити, всім зараз нелегко, треба дочці допомогти.
– Ну ось, сидимо на терасі, подрузі це все розповідаю, вона киває. А невістка моя, Наталя, мовчала-мовчала, а потім раптом і каже: “Ірино Гнатівно, а чому ви про сина свого не думаєте зовсім? Дочці квартиру треба, все правильно. А синові?” Я кажу, ну у сина є житло, він не на вулиці адже живе. А вона мені прямо при подрузі, уявляєш, заявляє: “Яке це у нього житло є? Це у мене є житло! Ви, можливо, забули, що син ваш живе в моїй квартирі? І свого майна у нього – тільки те, що на ньому?
Син Макар дійсно живе з дружиною в квартирі, яку Наталі віддали батьки. Квартира раніше належала її бабусі. Живуть там вже пару років, зробили удвох косметичний ремонт, купили меблі.
Макар, вважає його мати, зовсім не нахлібник якийсь, працює, заробляє не менш дружини, в будинку робить все, що треба. Ну, власної квартири у нього немає, не пощастило. Але дорікати його за це теж не можна.
– Ну як так? Що за родина така взагалі – моє, твоє, хіба можна так? – засмучується Ірина Гнатівна. – І заявити таке про чоловіка. Мовляв, прийшовяк сокіл, сів на шию! Це взагалі ні в які рамки. Ну шукала б собі олігарха тоді, з такими поглядами. Але, мабуть, для олігарха теж не підійшла, по якихось параметрах. Так що їй виступати? Нехай подякує, що взагалі заміж взяли.
А вже з приводу того, кому їм з чоловіком купувати квартиру, невістка взагалі не має право висловлюватися, впевнена Ірина Гнатівна. Це взагалі її не стосується. Хочуть – куплять дочки, хочуть – собі.
Але ж хіба можна робити різницю між дітьми, даючи лише щось одному?
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – pixabay.
