В квартирі, в якій я прожила все життя, тепер живуть невістка з сином, а мене на старості років переселили в старий сільський будинок. І навіть він мені не належить, мені просто запропонували там пожити, добре, що хоч так, а не відправили на вулицю.
Мій син Владислав одружився шість років тому. Коли він привів до мене Ларису, я відразу зрозуміла, що їй немає де жити і що квартира для неї головний аргумент. Начебто я його так добре виховувала, а він не розгледів у цій дівчині її справжньої мотивації.
Лариса приїхала з сільської глибинки. У неї немає житла, немає освіти. Дівчина не має і постійної роботи, живе якимись випадковими заробітками. А мій син з нею одружився і привів жити в мою двокімнатну квартиру. У моїй двокімнатній квартирі вони зайняли більшу, світлу кімнату. А я жила в маленькій спальні.
Після весілля з’ясувалося, що моя невістка вже чекає дитину. Незабаром вона народила хлопчика. Мій син Владислав нібито не вміє рахувати. А я все порахувала. Я точно знаю, що мій син ростить і виховує чужу дитину.
Спочатку невістка готувала і прибирала. Правда, вона відразу ж захотіла, щоб я віддавала їй всю пенсію, і Владислав віддавав їй усю свою зарплату. А сама вона ніде не працювала і нічого не вкладала в сімейний бюджет. А потім ще й питала мене: куди я витратила кожну копійку.
Мені це дуже не подобалося. Тоді я купила окремий холодильник і поставила його в свою кімнату. Сказала, що комунальні послуги ми будемо оплачувати навпіл. Не буду я годувати Ларису з її дитиною і ще за свою ж пенсію звітувати.
Одного разу я пішла у справах в магазин, а невістка обшукала всю мою кімнату, знайшла документи на квартиру і забрала їх собі.
Справа в тому, що ми з батьком Владислава розлучилися вже після весілля сина. Він пішов до іншої жінки. Квартира була записана на батька Владислава, і він захотів гроші в якості відступних. Ми все оформили, гроші я віддала, і вийшло так, ніби це Владислав купив квартиру у свого батька.
Про це дізналася Лариса. А також вона дізналася, про те, що у нас є будинок в селі. Це будинок бабусі Владислава, моєї свекрухи. Вона записала його на мого сина ще багато років тому. Але будинок стоїть пусткою, в ньому немає ні ремонту, ні зручностей. Продати цей будинок можна, але за невеликі гроші. Він знаходиться далеко від міста і покупців на нього знайти важко. Тому невістка вирішила, що я переїду в цей будинок, а їм залишу квартиру.
Син свою дружину підтримав, обіцяв приїжджати щотижня, привозити продукти і все необхідне. Навіть сказав, що весною наступного року мені проведе в будинок воду і зробить ремонт. Я поїхала жити в село. Умови там, звичайно, не найкращі. Щоб принести води потрібно йти до колодязя. Туалет на вулиці, грубку потрібно топити.
Я думаю, що син не скоро до мене приїде. Добре, що я переселилася в кінці весни, і встигла ще якісь продукти виростити. Як буду зимувати – не знаю. З пенсії купила собі дров, сподіваюся, вистачить на зиму.
Як же я могла так необачно вчинити і оформити квартиру на сина? Все через те, що я занадто вірила синові і не думала наперед.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
