Ну ось так якось виходить, що там знаходиться всього 2 кімнати в тій їхній квартирі: одна – досить таки світла, велика та простора вітальня, затишна така, метрів двадцять, як не більше! – розказала мені якось знайома Віра. – У ній сваха моя живе, Тетяна, одна, як поважна серйозна цариця шанована там.
А друга кімната – темна така, маленька зовсім, заставлена до стелі всяким непотрібним мотлохом, як на мене, нічого там розібрати не можна, вона мені більше якусь комірчину малу нагадує чомусь. Два комода там стоїть невеличких, шафа з антресолями, стільці якісь старенькі зовсім, коробки якісь великі і маленькі. Не кімната, а справжня комора якась, правда, вікно є, але воно невеличке, там сіро, темно і похмуро завжди, таке враження, що сонця там ніколи не буває. Враження і відчуття якісь неприємні у мене залишилися, коли я все те вперше узріла.
– Зрозуміло. У цій комірчині, напевне, твоя Олеся з чоловіком живуть, так? – поцікавилася я.
– Так і є! Удвох на тих малих зовсім квадратних метрах. Але це ще не все! Мене сваха до молодих підселила тоді у той візит до них, в цю комору маленьку, уявляєш? Так і жили всі ці дні до весілля: ми з Олесею на маленькому диванчику спали, а Дмитро – на підлозі, на надувному матраці.
Моя сваха Тетяна себе обмежувати зовсім ні в чому не стала, живе в комфорті і просторі, як цариця, вона у великій кімнаті одна так і жила весь цей час. Синові своєму відразу сказала – ваша гостя, у себе її і кладіть, хай розміщується у вашій кімнаті вона, хай з вами живе вона там! Ледве я дочекалася до того дня весілля, на наступний день і поїхала додому. Думаю, тепер, поки у доньки з зятем своєї квартири не буде, власного даху над головою, я туди – ні ногою. Жодного разу більше не поїду в квартиру своєї свахи. Ото вже людина, я тобі скажу, таку ще знайди попробуй.
Сама Віра живе в невеликому містечку в 60 кілометрах від столиці. Її єдина 28-річна дочка Олеся живе та працює в столиці вже чимало часу.
Раніше донька Віри орендувала маленьку кімнату в квартирі зі своєю подружкою, а пару років тому зустріла Дмитра.
Почуття їх розвивалися стрімко, через деякий час молоді люди вже жили разом, у них все так гарно ладналося. Рік тому заговорили про весілля, точніше, просто про реєстрацію своїх відносин: влаштовувати якийсь бенкет молоді не планували, оскільки зараз на всьому економлять, адже збирають гроші на своє власне житло.
У зв’язку з цим навіть попросилися на якийсь час пожити до матері Дмитра – щоб побільше грошей відкласти собі на майбутнє, адже так краще можна заощадити.
Сама Тетяна хоч і без особливого захоплення, але пустила їх в ту саму свою невеличку «комору» – маленьку кімнату в своїй квартирі, про вітальню й мови навіть не велося, було зрозуміло й так, що мати поступатися і тіснитися не збирається зовсім, але молоді поставилися до цього з розумінням, були вдячні матері і за це, адже орендувати зараз житло потрібно за великі гроші, а заробітки зараз вже давно не ті, що були колись.
Живуть тепер вони разом, економлять кожну гривню, марно нічого не витрачають, хочуть якомога швидше взяти кредит і з’їхати, так що весілля було найскромніше: просто зареєструвалися і посиділи в маленькому кафе зі своїми мамами і лише парою друзів.
Дмитро, новоспечений зять, мешкає в столиці, але хлопець він дуже простий душею і вихованням і дуже привітний, своїй тещі він подобається.
Минулого літа Олеся привозила його, тоді ще в якості нареченого, до матері на малу батьківщину – знайомитися. Час провели всі разом дуже добре, Дмитро з інтересом розпитував про життя мами своєї нареченої. З’їздив до тещі на город, заліз в льох, сходив по гриби. Допомагав все матері своєї нареченої по господарству і зовсім ніякої роботи не цурався.
– У наших краях взагалі мешканців столиці не дуже люблять, кажуть – зарозумілі вони, несуть себе високо! – ділиться Віра. – Я завжди раніше ставала на захист мешканців столиці, коли чула ці розмови, вони мені здавалися зовсім якимись дивними і не справедливими, адже всі люди, що в селі, що в місті зовсім різні трапляються. Кажу, наш Дмитро зовсім не така людина. Але тепер, після знайомства з його матір’ю, навіть і не знаю, можливо, дійсно це правда і щось в цьому є.
Я, дійсно, дуже здивувалася тому, як себе повела ця жінка, наче я їм зовсім чужа людина, або ще гірше, наче я їй щось недоброго бажаю, так вона мене сторонилася постійно якось, навіть говорити не хотіла нічого, там щось скажи, аби рахувалося, і все, наче немає мене.
Та якби до мене гості приїхали, я б їм всі найкращі умови створила, все б приготувала, аби вони були задоволені і комфортно себе почували в мене вдома, та й більшість людей так би вчинило, я впевнена в тому, це дійсно правда! Сама б на підлогу лягла спати, а гостей б влаштувала з усіма зручностями. Тим більше – своїх, родичів. Та ще й з такої радісної нагоди. Навіть не знаю, що вже тут сказати у цій ситуації, що склалася.
За кілька днів до реєстрації шлюбу Віра поїхала в гості до дочки – спеціально раніше, щоб познайомитися зі свахою. Само собою, приїхала не з порожніми руками, адже це така радісна подія в її житті. Привезла три великі сімки з соліннями, варенням, іншими дарами природи, ледве донесла, всю дорогу люди і таксист допомагав.
– Мамо, може, тобі готель зняти? – раптом обережно запитала її дочка по телефону за пару днів до виїзду. – У нас тісно зовсім тут, навіть нам самим місця не вистачає. Незручно тобі буде, напевно, у нас. А хочеться нам, щоб ти жила в комфорті у місті, нам буде теж краще, коли будеш задоволена поїздкою в столицю.
– Ось ще! Навіть не вигадуйте, для чого вам стільки грошей витрачати та й я не багата, краще вам ці гроші на весільний подарунок віддам, помістимося, не хвилюйся ти так, я можу й в порозі лягти, нічого поганого в тому немає, зате вдома буду з найріднішими людьми, ти ж знаєш, я людина зовсім проста і не вибаглива, – махнула рукою Віра. – Які такі готелі ще? Ви багаті стали, чи що? Тиждень в готелі у вас там стоїть цілий статок! Про це і розмов бути не може ніяких.
Про те, що молоді живуть зараз в двокімнатній квартирі у свекрухи, сама Віра вже добре знала, але проблем особливо в цьому не бачила. Ну що вони вчотирьох в двокімнатній квартирі не розташуються, чи що? Молоді в одній кімнаті, вони зі свахою – у другій, дві жінки, знайдуть спільну мову і веселіше буде обом, адже обоє майже одного віку. Тим більше, це ненадовго.
Але виявилося все не так. Тетяна потіснитися в своїй кімнаті зовсім не захотіла.
– А я вважаю, я права! – міркує мама Дмитра Тетяна. – Щиро кажучи, я мало не впала, коли син до мене з цією розмовою прийшов – мовляв, мама моєї Олесі приїде на весілля, вона ж зможе зупинитися у нас? Я кажу, почекай, а з якого дива це вона приїде прямо до нас, нам так тут тісно самим? Готелі в місті скасували вже, там же плата не захмарна, можна знайти за дуже навіть гарною ціною? Він каже – мамо, ну не хоче вона в готель. Для неї це величезні гроші просто. У самої таких грошей немає, а жити на наші вона не хоче, каже, щоб ми на квартиру гроші відкладали, а не її проживання в готелі оплачували. Ну не в хостел ж її селити, все таки не чужа ж вона нам людина тепер буде, вона вже наша родичка, рахуй.
Тетяна спочатку й чути не хотіла про те, що сваха оселиться в її квартирі, ще й не на один день, вважала, що й в них і так місця мало.
– Ну не можу ж я свою рідну маму в готель заселити! – плакала за стіною Олеся. – Вона такого не зрозуміє ніколи, образиться через це! Вона б так ніколи не вчинила б з нами чи мамою твоєю, розумієш? Це все одно, що сказати їй «не приїжджай до нас взагалі!».
В результаті свекруха погодилася на незванну гостю – але як виняток, тільки через весілля, раз так її вмовляв син.
– Ну і, зрозуміло, сказала їм, що ваші гості – у вашій кімнаті нехай живуть! – розповідає Тетяна. – Як хочете, кажу, так і розміщуйтесь там. Почутому моя сваха, звичайно, дуже здивувалася. Але це, мабуть, і непогано. Дивишся, в інший раз не приїде. Я й так дітям місце у квартирі своїй виділила, що ж я маю, ще в кімнату свою чужу людину пускати. Подяки за це я ніколи не побачу, все одно Це якось не по-людські виходить. Спочатку посунься їм, а потім йди і не заважай. А я ще хочу бути господинею у своєму власному домі. А то скоро всі мною будуть командувати тут.
Віра сказала, що зі свахою спілкуватися ніколи не буде, раз вона стала таким для неї тягарем і та ледве її в квартиру з вмовляннями пустила.
Але чи права Віра, чи варто псувати відносини в родині через таке?
Фото ілюстративне.
