Вiдступати бyло нiкуди. Вітя знaв, що Юля чеpез тиждень від’їжджає на весь рік вчитися в Нiмеччину. Тoму мyсив дiяти. Дiвчина бyла вpажена пoведінкою хлoпця.
Після кількох років сімейного життя настають будні та рутина. І коли здається, що любов пройшла, він згадує той день, коли вперше осмілився зізнатися їй у коханні. Ці спогади допомагають освіжити стосунки щоразу, коли їм з дружиною здається, що вони втомились одне від одного. За матеріалами Вільне Життя.
Автор Ніна ЩУПКО, студентка ІІ курсу факультету філології та журналістики ТНПУ ім. В. Гнатюка.
Це зараз він дивиться на свою Юлю і не розуміє, як раніше міг боятися зізнатись у почуттях. Рідна, кохана — колись вона була неприступною і дуже гордою. Він навіть підійти не наважувався. Втрачав дар мови, соромився і забував, що хотів сказати. А про те, щоб запросити на побачення, не міг навіть мріяти — просто боявся, що Юля йому відмовить або сміятиметься з нього.
Мабуть, так і ходив би із мріями про взаємність, якби випадково не дізнався, що Юля від’їжджає на весь рік вчитися в Німеччину. Уявив, що може ніколи її не побачити, тому відважився зізнатись дівчині у своїх почуттях.
Спільні з Юлею знайомі якось сказали, що вона обожнює Міккі Мауса. Власне про це було й неважко здогадатися. Вона часто носила різноманітні футболки з цим персонажем. Хлопець знайшов в одному з агентств прокату костюм Міккі Мауса. Потім замовив у друкарні невеликий тираж рекламних листівок, на яких написав: «Я люблю Юлю М. з 342 групи».
Його план був таким: одягти костюм Міккі, стати біля університету й роздавати всім листівки в очікуванні Юлі. А коли вона з’явиться, підійти до неї і зізнатися в почуттях.
Звичайно, з його боку це був сміливий крок і навіть трохи самовпевнений, але відступати було нікуди. Він знав, що Юля через тиждень від’їжджає. Тому мусив діяти.
Студенти і викладачі, читаючи листівки, поблажливо усміхались й оберталися в його бік. Дехто навіть просив зробити з ним селфі — він із задоволенням фотографувався. Але коли побачив Юлю — ледь перевів подих. На ватяних ногах підійшов до неї.
— Міккі Маус? — не повірила своїм очам Юля і обійняла його. — А можна зробити селфі?
— Можна, — кивнув він. — Тільки спочатку візьміть рекламку.
Вона байдуже засунула листівку в портфель і витягнула телефон. Він наполегливо вручив їй ще одну.
— У мене вже є, — усміхнулась вона.
— Але ж ви її не прочитали, — відповів.
Дівчина здивовано пробігла очима текст: «Юля з 342 групи? Це ж я!»
— Ти хотіла зробити селфі, — сказав хлопець.
— Звідки в тебе ці листівки? — повернулась до нього Юля, забувши про те, що хотіла сфотографуватися. — Хто ти?
— Аніматор, — не розгубився він. — Один хороший знайомий попросив допомогти йому зробити зізнання в коханні.
Юля, зніяковівши, усміхнулась:
— Навіть не уявляю, хто це може бути, але це так оригінально.
— Ти його добре знаєш, ви з ним вчитеся в паралельних групах.
— Міккі, в нас вчиться три десятки хлопців. Я так не вгадаю, — розсміялася дівчина.
— Він блондин, займається спортом і катається на скейті.
— Блондин, спортсмен, скейтбордист, — задумалась Юля. — Вітя?
Якби він не був у цю мить в масці, Юля побачила б, як його обличчя покривається рум’янцем.
— Може бути, — відповів хлопець, уважно спостерігаючи за її реакцією.
— Слухай, справді, Вітя? — зніяковіла Юля.
— Так, навіщо мені обманювати, ти йому подобаєшся, але він боявся тобі це сказати, тому попросив мене допомогти.
— Вітя, це ти?! — Юля раптом зробила крок назад і, оцінюючи, окинула його поглядом. — Я знаю, це ти! Зніми маску. Я впізнала тебе по голосі.
— Не можу, це цілий костюм, — розсміявся Віктор, притримуючи руками голову Міккі Мауса, яку Юля щосили тягнула. — Він знімається повністю, а не частинами.
— Отже, це ти, — переконалась дівчина.
— Я вчинив неправильно? — запитав Віктор.
— Чому? — вона взяла його за руку. — Ти мене здивував! Я не очікувала від тебе такого вчинку. Це так несподівано.
— Давай після пар разом прогуляємося? — запропонував хлопець.
— Давай, — погодилася вона.
— А ти взагалі на пари збираєшся, Міккі Маус? Чи так у костюмі підеш?
— Можу і в костюмі, — засміявся Вітя. — Не соромно зі мною так йти?
— Звісно, ні. Я люблю цю мишку, — зізналась Юля.
— А я тебе, — раптом сказав хлопець. — Я тебе люблю! Мені було важливо, щоб ти дізналася про це перед від’їздом.
— Дякую, що відважився сказати.
З того часу вони й почали зустрічатись. До від’їзду Юлі в Німеччину мали лише тиждень. І провели його так, що пережиті емоції гріли їхні серця впродовж року. А коли дівчина повернулася з навчання, Віктор не став гаяти часу і в аеропорту, не зраджуючи традиції, одягнув костюм Міккі Мауса й зробив коханій пропозицію.
Фото з вільних джерел.
